Луснув ще один міф – про буцімто всесильність «Свободи» на Івано-Франківщині.

Ну, так, коломойсько-зеленські підкупили священиків і виборців. Ну, так, спрацював адміністративний ресурс. Але хіба це основна причина?

Один знайомий із тих країв сказав, що багато хто не голосував за Кошулинського, бо той у Львові віддав свій голос за Синютку. Маячня? Та ні. Це результат свідомої політики «Свободи», яка, здається, вважає Порошенка більшим ворогом, ніж Путіна.

Навіть неозброєним оком було видно, що керівництво «Свободи» далеко не все зробило, щоби Кошулинський став депутатом. Ентузіазму простих «свободівців» явно не вистачило для перемоги.

Окремо можна казати про псевдо-патріотизм івано-франківських провінціалів. Але ж ще два роки тому вони голосували за Зеленського і за зеленських – «лиш би не Порошенко». Коломойські й зеленські тепер знають, як остаточно схилити Західну Україну на свій бік. Не потрібно й вигадувати якихось новітніх політтехнологій.

Як на мене, «Свобода» не зробить належних висновків. Втім, як і «Європейська солідарність». Цілком очевидно, що не треба було на противагу Кошулинському висувати Марусю Звіробій. Через подібні партійні ігри втрачаємо набагато більше. Аж коли побачили низький рейтинг, порошенківці закликали виборців голосувати за «свободівця». Пізно пити «Боржомі».

Протистояння між «Свободою» й «Європейською солідарністю» – один із найбільших успіхів Росії у гібридній війні проти України. Мені здається, що ці дві політичні сили не об'єднаються навіть за п'ять хвилин до розстрілу, не кажучи вже про те, щоб не допустити перемоги ворога.