При «совку» було три типи повій; а) «Валютні» — працювали в готелях «Інтурист», дорогих ресторанах, тобто там де можна було підчепити іноземців, «фірмачів», чи когось, хто мав валюту, б) «Патріотки», вони ж «плечові» або «рубльові» — ці дами ловили водіїв-далекобійників, командировочників, старателів чи когось хто віз грубі гроші з «півночі». Працювали в придорожніх кафе, або мотелях чи туристичних кемпінгах, в) «Вокзальні» вони ж «синяки».. Це «дно» серед повій, найдешевша і найгірша категорія, «секс для бідних». Якщо перша категорія контролювалась КДБ, то інші були під опікою МВС... Це я ось до чого.. Якось, згадавши, статтю про повій, де я вичитав цю інфу, я раптом для себе з'ясував що в Україні зараз теж є три типи політичних повій. Перший тип — само собою, це нинішня політична верхівка, само собою, це без обговорень... Хоча ця категорія є й ще й сутенерами, так як організовує купівлю голосів.. Наступною категорією політичних повій є «мордороби», які є знаними, відомими політологами, соціологами і політтехнологами. Також до них відносяться «незалежні-незаангажовані» журналісти, «промадсько-політичні активісти», ну ті що «без прапорів», «непартійні» , які насправді обслуговуючи першу категорію політичних повій, хотять стати самі частиною цієї категорії. Яскравими прикладоми є Березовець Лєщенко, Найєм, Заліщук, Чорновол, Мєдвєдєв, Стець, Волох, Цибулько, Добродомов.. (Ляшко теж починав журналістом, а Гриценко і Томенко політичними експертами) Ця категорія більш паскудна хоча б тому, що основна її задача це PR, часто «сірий», або «чорний». В методичному оббріхуванні ця категорія, на жаль, має дуже переконливий вплив. Для цієї категорії виділяється більше часового ефіру, а для обслуговування Порошенка було створено ціле відомство, відоме в народі як «мінстець» ... Це відомство відоме зокрема створенням «ботоферм», які мають показати «справжній голос народу»... Крім цього є ще й «беняботи», або «командаZe», відома в народі як «госконці», є і «біле братство2», яке не так поширює «новий курс», як займається «чорним піаром».. Про них мова піде згодом. Особнячком в цій когорті є «соціолухи». Оскільки соціології, як такої в Україні немає, то КМІС, центр Разумкова чи Демініціативи займаються «накруткою голосів» зі «стелі», створюючи ілюзію «прохідності» того чи іншого кандидата.. Ну і сама паскудна і мерзенна, сама дешева для перших двох категорій і сама дорога для себе(бо вибір цієї категорії хвойд найдорожче обходиться не тільки їй), це третя категорія політичних хвойд — більшість українських виборців, ті які голосують за «гречку» з обіцянками, які чекають того «що приїде та шось дасть». Чергове нагадування...