Подумати тільки, чого можна було б уникнути, вчасно ухваливши закон «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархами)» та включивши нижчезгаданих осіб до реєстру олігархів як таких, що відповідають щонайменше трьом з чотирьох умов: значний вплив на ЗМІ, участь у політичному житті, бенефіціарне володіння компанією-монополістом і статки понад 1 млн прожиткових мінімумів!
Наприкінці XVI століття православний русин, князь Костянтин Василь Острозький (син переможця над московським військом у битві під Оршею, великого гетьмана литовського Костянтина Острозького) був найбільшим після короля землевласником Речі Посполитої. Воєвода київський, маршалок волинський, видатний політичний і культурний діяч, один із найзаможніших та найвпливовіших магнатів РП.
Окрім майже усієї Волині, Острозькі володіли 14 містами з прилеглими селами на Київщині, вісьмома — на Брацлавщині, чотирма — в Галичині, 32 населеними пунктами в Сандомирському, Краківському, Люблінському та Мазовецькому воєводствах. Річні доходи князя Острозького оцінювалися як два річні бюджети Речі Посполитої за мирного часу. Коштом князя було засновано й побудовано чимало міст і замків, передусім на південно-східній Волині та Київщині. Багато зробив для відродження Київської землі, неодноразово рятував Київ від татарських наїздів, сприяв розвитку міста, зокрема, Києво-Печерської лаври. Заснував першу в Східній Європі вищу школу – Острозьку академію. Під керівництвом Костянтина Василя Острозького і за його сприянням була видана Острозька Біблія. «Некоронований король Русі», після смерті польського короля Стефана Баторія був одним із претендентів на престол.
Одним із найвідоміших магнатських родів Речі Посполитої були князі Чарторийські (волинського походження) – знамениті меценати, освічені покровителі літератури й мистецтва, відомі політики й автори реформ. Представники цього роду посідали високі державні й адміністративні посади в державі. Разом із Понятовськими створили опозицію королю Августу ІІІ Сасу й фактично керували Річчю Посполитою у ХVIII столітті. Серед відомих представників роду Чарторийських: Миколай-Єжи (1603—1661), член Сенату Речі Посполитої, волинський воєвода; його сини Флоріан-Казимир (1620—1674), гнєзненський архієпископ і примас Речі Посполитої і Міхал-Єжи (1621—1692), волинський і брацлавський каштелян, брацлавський, волинський і сандомирський воєвода. Король Речі Посполитої (1764—1795) Станіслав-Август Понятовський теж мав коріння в роду Чарторийських.
Родина мала кілька маєтків в Україні й Польщі, найвідомішим з яких є палац у Пулавах, де князі зібрали багату бібліотеку рідкісних видань, а Ізабелла Чарторийська заснувала перший у Польщі музей, який став основою сучасного Музею Чарторийських у Кракові.
Іван Мазепа — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709). Князь Священної Римської імперії (1707—1709).
Прагнув об'єднати українські землі в єдиній державі, відродити авторитет гетьманської влади. Розпочав економічне відродження країни, зміцнив міжнародний імідж України.
Спрямовував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі, Глухові. Фінансував будівництво Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. Власним коштом збудував 12 нових храмів, ще 20 реставрував, дарував церквам дорогоцінні речі, зокрема Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають нинішні українські президенти. Відстоював інтереси українського православ'я в суперечках з верхівкою Московського патріархату. Зібрані від податків кошти гетьман вкладав у розбудову Києво-Печерської лаври, будівництво великого муру довкола неї та інші церковні проєкти. Заходами Івана Мазепи Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії, завдяки матеріальній підтримці гетьмана було споруджено нові корпуси, збільшено кількість спудеїв до 2 тисяч.
Іван Мазепа був одним з найбагатших людей свого часу, у якого позичав гроші сам шведський король. Згідно з описом, зробленим 1708 році, гетьману належало 40 сіл, слобід та хуторів. За деякими оцінками, він виділив на благодійні цілі більше мільйона золотих дукатів та мільйон злотих (на упорядкування та будівництво нових будівель Лаври), 186 тисяч карбованців.
Був великим меценатом культури. Мазепинська доба створила свій власний глибоко національний стиль в образотворчому мистецтві, літературі, архітектурі — українське бароко.