Марина: «Молодим дівчатам, які протягом деякого часу залишалися в окупації доводилося вдягати на себе лахміття і малювати собі синці під очима, аби мати вигляд старої жінки і не привертати увагу. Особисто мені доводилося ходити не тільки в старому обдертому халаті і хустці, а ще тримати напоготові відро з рідким навозом, аби себе і моїх доньок облити, якщо орки прийдуть з ціллю згвалтувати. Чули, що в сусідньому селі були такі випадки».

 

«Їхали так швидко, що зносили кущі на шляху... А ще пилюка була стовпом, і було страшно, аби на зустріч нічого не прилетіло. До цих пір боїмося грози, а діти ще й повітряних кульок, бо вони можуть хлопнути».

 

Вікторія: «Я вдягалася в старі речі, щоб бути старшою, коли їхала мимо орків, щоб зателефонувати. Доньці моїй 12 років, я її приховувала в погребі. Бо вони, чула, хотіли дівчат. „Дєвок нам“, казали».

«Розстріляли подружжя. Просто, кажуть, їм було весело. Розвлікались, виродки».

«Одного разу орк, казав, що нам, українцям, хана. Що в них армія сильна, і щоб ми здавались. Питали скільки нам платят. Скажіть, що це за друга армія в світі, яка забирає в мене хліб останній».