Доїжджаємо до районного центру. Історія про відважність жителів Баштанки залишилась непоміченою в інфопросторі. У березні силою мисливців, тероборони та воєнкомату відбили роzzйську навалу так, що вони більше не хотіли туди заходити.

«Вони хотіли тут розмістити штабний пункт. Розташування вдале: між Кривим Рогом та Миколаєвом. Роzzяни сюди йшли зі Снігурівки трьома колонами. Тобто 300 одиниць техніки. Урали, пушки, гради… Але вони не очікували такого відпору», – розповів місцевий житель Антон.

***

Виїхавши з Баштанки, наш шлях проходить біля села Снігурівка. Направляємось в Березнегувате. Вже коли зупинилась у знайомих, було чутно вибухи.

«Та то наші працюють», — сказав хлопець з місцевої тероборони.

І ця фраза завжди заспокоює. Тут вороги «просинаються» вночі: їхній улюблений час для обстрілів. Як розповів військовий, в цей час їх важко побачити. Тому задача з ліквідації противника ускладнюється.

В Березнегуватому мене проводять до лікарні. Туди 13 липня потрапив ворожий снаряд, ніхто не постраждав. Тільки в будівлі залишилась велика дірка. Медичні установи є постійною ціллю ворога. Здається, їм хочеться тільки добити поранених. Але деяких місцевих навіть цей момент не переконує, що сусідня країна – ворог.

«Ми зайшли до однієї сім'ї. Поговорити, як у них справи. Щось потрібно, чи ні. У відповідь чуємо: „Вы наражаете нас на опасность, уходите!“. Кажу: „Ви щось плутаєте“. На що почалась ця пророzzйська історія. Ми й пішли», – розповів військовий, ім'я якого не буду називати.

Не зрозуміло, чим оперують люди, які свято вірять в братство двох народів, коли росzzйські снаряди падають поруч з ними. Як і коригувальники, які підказують ворогу, куди стріляти, а ті потрапляють в їхні будинки.

Та все ж на півдні українських воїнів підтримують більше, ніж на сході країни. До військових ввечері підійшов чоловік з питанням, що вони хочуть на сніданок. Вони посміхнулись. Для наших бійців це дещо більше, ніж просто їжа.

Уривки репортажу з півдня
Фото: Яна Сідаш