Чому Бог потурає злу, дозволяє шахраям красти, вбивцям — вбивати, брехунам — брехати? Невже немає справедливості?

Усе існує за встановленими Творцем законами. Одні закони — для неживої матерії, другі — для рослин, треті — для тварин, четверті — для людей. Вищого рівня є закон справедливості: зло обов'язково буде покарано. Усьому свій час.

Ми усвідомлюємо лише невелику частину реальності, не уявляємо собі величезних масштабів зла, яке не обмежується персоналіями тих, хто скоює злочини. Справа не в зміні персоналій, а в тому, що шкідливе явище повинно бути викорінено як таке.

Воздаяння чекає не тільки виконавців, а й підбурювачів і тих, хто схвалює, покриває, кришує, відбілює, романтизує кримінал. У кожному злочині залучений не лише сам злодій, але й опосередковано — носії злочинної псевдоморалі, яких набагато більше, вони теж отримають своє.

Гірші за злочинців ті, хто за ними стоїть і хто зазвичай уникає правосуддя, забезпечити яке є завданням держави. Держава може бути безсилою перед впливовими ділками, але залишається інший вид правосуддя — яке вершитиме Господь Бог.

Нічого особливо складного або геніального немає в тім, щоби створити фіктивну фірму й перераховувати на її рахунок бюджетні гроші. Це не прояв геніальності, а злочин. Шкода тих, хто схвалює подібне і в кого впливові шахраї та бандюки викликають захоплення.

Коли вкрадено бюджетні гроші, рядові працівники недоотримають належне, а бюджетники найнижчої ланки, які ледве зводять кінці з кінцями, можуть залишитися без засобів для існування. Жертвами шахраїв, які крадуть мільярди, стають бідні, яким вистачає доходів лише на проїзд, дешевий одяг і буханку хліба в день, тимчасом як начальник жирує.

Суспільство, якщо воно не розбещено остаточно, повинно пам'ятати про бідних і знедолених, які потребують захисту, чиї біди, страждання й волання про справедливість не залишаться непоміченими Богом, і горе буде кривдникам.

Декому може здаватися, що можливість красти є проявом Божої благодаті, манною небесною, благословенням або подарунком долі, але все не так, а навпаки. Це ознака покарання за нечестя, коли грішник, остаточно забувши Бога, заплутавшись і втративши орієнтир, чинить зло й рано чи пізно отримає належне воздаяння. Отже, тривожний знак. Злодій завдає шкоди самому собі.

Кожен новий день приносить нові знаки й знамення про майбутнє. Дехто вважає війну Пеклом, але вона лише прообраз або натяк на те, що попереду, а там буде гірше.