Олександр Македонський і Гай Юлій Цезар купалися у крові, але про них пишуть книги й знімають хвалебні захопливі кінофільми.

Чингісхану, з яким пов'язаний початок монголо-татарської навали на території Євразії, зводять пам'ятники в Монголії, зокрема побудовано найвищий кінний монумент у світі.

В центрі Ташкента височіє статуя Тамерлана, душогуба й жорстокого правителя, з написом його висловлення: «Сила — в справедливості».

Британці вважають Наполеона Бонапарта злодієм, а французи — найвидатнішою постаттю в історії Франції.

Неонацисти хизуються татуюваннями із зображенням Гітлера й вивчають «Майн Кампф».

Куди котиться цей божевільний світ?

Усе почалося з того, що кроманьйонці доклали руку до зникнення неандертальців. Два види людей навряд чи змогли б співіснувати разом. Залишився тільки один. З того часу представники Homo Sapiens постійно, з короткими перервами воюють між собою.

Не існує ані визнаного всім світом міжнародного суду, ані світового поліціянта, який змушував би країни дотримуватись норм права. Ніхто достеменно не знає, що таке міжнародні закони. Хто їх встановив? Є ті чи інші домовленості, які перестають бути дієвими, як тільки підписанти втрачають владу.

Історики приписують Тамерлану висловлення: «Сила — в справедливості». У цих словах помітно намагання видати відносне за абсолютне, силою нав'язати іншим своє бачення світу.

В ім'я так званих міжнародних законів і суб'єктивного розуміння справедливості часто починаються війни. Це пастка, яка поховала багатьох наївних борців проти зла, послідовників Дон Кіхота.

Віра у свою правоту не є гарантією перемоги. Після вбивства австрійського спадкоємця престолу почалася І Світова. Під благим приводом боротьби з тероризмом Німеччина об'явила ультиматум Сербії. Німецька імперська воєнна машина не витримала навантаження у війні проти кількох держав і врешті-решт зазнала краху.

Тепер вважається, що І Світова була безглуздою, нікому не потрібною бійнею. Але з яким ентузіазмом вона починалася.

Ізраїль, який постійно бореться з тероризмом, ніяк не може подолати угруповання ХАМАС. Здається, перемога зовсім близько. Залишилось дочавити гадів. Задача виявилася непростою, а Нетаньягу — це не Олександр Македонський, не Вільгельм Завойовник і не цар Давид. Калібр постаті не той.

Щоби перемагати ворогів, мало бути впевненим у своїй правоті. Треба бути з усіх боків кращим за них, включно з адекватністю мислення й відданістю своєму покликанню. Треба не просто виступати на стороні добра, а бути втіленням Добра, сутність якого не дано знати простим смертним.

Стародавні євреї заволоділи Ханааном, згідно з обіцянкою, яку Бог дав Аврааму. Коли вони повернулися з Єгипту на землю обітовану, то переважали ворогів за рівнем моральних якостей і головне — своєю вірою. Ханаанці були політеїстами і язичниками, а євреї вірили в єдиного Бога.

В умовах, коли все відносне, включно з розумінням справедливості, залишається покладатись тільки на Творця історії, який одночасно є Суддею, який судитиме народи згідно з їхніми якостями й заслугами.

Сучасне людство більш обізнане в питаннях віри, аніж тисячі років тому. Дурнів набагато менше. Можна очікувати, що війни закінчуватимуться без переможців. Це можна порівняти з шахами, коли на топовому рівні найімовірніший результат є нічиєю.

Краще грати в шахи, аніж змагатись у вбивстві собі подібних. Часи великих завоювань давно в минулому. Стає все менше охочих займатись подібною маячнею, яка не змінює життя на краще.

Людство є ближчим, як ніколи, до усвідомлення того, що всі ми є дітьми одного єдиного Бога. Відтак будь-яка війна є братовбивством, тобто злочином, якому немає виправдання. Заповідь любити ворогів набуває більшої актуальності, аніж заклики до помсти.