Пошуки цапа-відбувайла є національним видом спорту безбожників. Вони ніколи не хочуть визнати, що в їхніх проблемах винні вони самі, а не хтось інший.

Каїн вирішив, що Бог його не любить через Авеля, якого любить більше, тому убив свого брата. Типовий приклад.

Покаяння, без якого немає прощення, починається з визнання власної провини. Усі люди грішні, тому їхні вчинки часто не відповідають високим ідеалам. Найбільшу шкоду ми завдаємо самим собі, наприклад, шкідливими звичками.

Суддя усе знає і бачить. Той, хто сотворив усесвіт, і є Володар. Усесвіт належить Творцеві, включно із планетою Земля, на якій ми живемо.

Бог знаходиться немов у тіні. За кожною подією або фактом реальності — невидима рука Божа. Ми не бачимо її, але знаємо, що божественне буття реальне.

Не абстрактні мудрування ведуть до спасіння, а усвідомлення єдності з Єдиним, слідування волі Отця Небесного, чітко вираженій словами Ісуса Христа.

Не принесення в жертву тварин, не славослів'я, не поклонів перед вівтарем, а щирого покаяння вимагає Спаситель. Не завтра, не післязавтра, а прямо тут і зараз. Бо потім може бути пізно.

На початку євангельської історії Ісуса Христа розповідається про Іоанна Хрестителя, який проповідував покаяння серед ізраїльського народу, передчуваючи майбутні великі події, пов'язані з появою Сина Божого. Можна простежити паралелі між тими подіями й сьогоднішніми.

Не зі славослів'я, а зі щирого покаяння починається християнська віра й шлях до порятунку.

Коли ти відчуваєш провину за власні невдачі, опускаються руки від відчаю, хочеться змінити самого себе, але немає сил, згадується череда втрачених років, змарнованих надій, нереалізованих мрій і сльози навертаються на очі, — це і є покаяння. Не треба його боятися, а навпаки, треба радіти, якщо воно є, бо дає надію на краще.

Цей дивовижний стан душі має наукове пояснення. Наука психологія трактує покаяння як прийняття відповідальності за свої вчинки, готовність виправлятися й компенсувати завдану комусь шкоду, що допомагає встановити душевну рівновагу.