Хто, де й коли вперше посіяв думку, що білошкірі чимось кращі за інших, ніхто достеменно не знає. У священних книгах Біблії або інших нічого подібного немає. Життя поступово, але невмолимо спростовує міф про перевагу білої раси.

Індієць Гукеш Доммараджу є чемпіоном світу з шахів, а перед ним головним титулом володів китаєць Дін Ліжень.

У поточному році футбольний клуб Челсі переміг на клубному чемпіонаті світу. Більшість гравців найсильнішої команди є темношкірими. Вони чемпіони світу, напівбоги в футболі, майстерність яких приносить радість мільйонам вболівальників. Це вид спорту, який вимагає швидкого мислення, точних дій і злагодженості.

Я давно не дивлюся вітчизняний футбол. Порівняно з Челсі, Реалом, ПСЖ, наше Динамо (Київ) виглядає дворовою командою. Якщо правильне рішення — обирати найкраще, це стосується футболу також. Тому я вболіваю за Челсі, ПСЖ, Реал, Ліверпуль, Барселону, Наполі, а не за Динамо.

Якщо гравець думає на футбольному полі не про те, як забити гол, а про інтерв'ю, яке даватиме, або про модну вишиванку, яку натягне на себе, щоби похизуватись на публіці, нічого путнього не вийде.

Здібності людини визначаються не кольором шкіри, а талантом з народження, а також тим, що в даної людини в голові. Є багато білошкірих із засраними мізками й темношкірих із чистою свідомістю, неспотвореною зайвими умовностями.

Творець усесвіту, який вершить історію, зробив людей зовнішньо відмінними й наділив різними талантами. Він принижує гордих і возвеличує смиренних, незалежно, хто якою мовою розмовляє і чи добре знає мову взагалі. Бог дивиться не на слова, а на діла.

Ідуть розмови про те, що після війни для підняття економіки в Україну прийдеться завозити трудову силу з Індії, Бангладешу та інших країн Азії. А чому б і ні, якщо вони нічим не гірші працівники, а подекуди навіть кращі. Нікого не хвилює, чи знатимуть вони українську, бо головне, щоби були професіоналами своєї справи.

Одного разу я став свідком епізоду, який показує різницю між вітчизняним стилем праці й іноземним. Це було на фабриці з виробництва вермішелі Мівіна, заснованій в'єтнамцями. Щоби приварити деталь машини для просіювання борошна, наш зварювальник працював кілька годин, а наступного дня під час роботи деталь відпадала і його викликали знову. Кілька разів це повторювалося по колу, допоки не приїхав в'єтнамець зі своєю зваркою. Він енергійно взявся за справу так, що іскри летіли фонтаном на всі сторони, і приварив намертво за пів години. В'єтнамського зварювальника не прийшлося викликати знову, тому що приварена деталь більше не відпадала.

Один думає про вишиванку й про мову, якою розмовлятиме, а інший, як заробити грошей, ледь знаючи українську або зовсім не знаючи. Здогадайтесь, кого обере роботодавець — капризного балакуна чи того, хто готовий вкалувати, причому якісно і без зайвих слів.

Як Німеччину після II світової війни відбудовували трудові мігранти з Туреччини й Марокко, так буде й зараз. Від україно-російської війни виграє третя сторона.

Працьовиті, невибагливі — саме такі люди потрібні працедавцям, які вже зараз відчувають брак робочої сили. І неважливо, якого вони будуть кольору шкіри.