Влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно. Хочеться ще і ще. Хочеться панувати й щоби плебеї повзали на колінах.

Звичайний метод панування диктаторських режимів — нав'язати плебеям комплекс вини, щоби вони відчували свою неповноцінність. Іде тонка психологічна гра на слабкостях, які треба частіше підкреслювати. Використовуються ярлики: зрадник, ухилянт, колаборант, п'ята колона.

Нав'язування комплексу провини є способом маніпулювання, який поширений скрізь, починаючи від сімейних стосунків і закінчуючи владою. Щоби не вестись на маніпулювання, потрібно мати неабияку віру разом із силою волі.

Якщо я винен у гріхах, то тільки перед Богом, перед яким і звітую по закінченню свого земного життя, а не перед сумнівними персонажами, які вимагають від мене самопожертви, а самі не поспішають жертвувати собою. Ось така у них принциповість.

Так звані патріоти — далеко не найпорядніші люди у світі, які можуть служити взірцем. Навіть навпаки. Патріотичні гасла використовують для прикриття корупції, шахрайства, зловживань тощо.

Ісус Христос є Спаситель людства, а інших рятівників не треба. Іскупитель змив наші гріхи своєю кров'ю. Жертва Христа — найдраматичніша подія в історії, порівняно з якою всі наші біди, страждання, провини, поневіряння просто ніщо, суєта суєт. Не варто зациклюватись на тому, що не варте уваги.

Говорити правду — небезпечніше куль і снарядів. За правду можуть принизити, залякати, змішати з лайном, скалічити або вбити й видати за самогубство. А потім ще й після смерті поливатимуть брудом. Подібні випадки, включно з інсценованим самогубством, іноді трапляються.

Подвиг християнських мучеників, які віддали життя за Істину, є найвищим проявом героїзму, з яким не зрівняється героїзм на полі бою. Їх пам'ятають і шанують протягом століть, їм моляться, немов божествам, на відміну від героїв минулих воєн, яких ніхто не згадає.

Коли закінчуються війни, починається міфотворчість і з'являється чимало вигаданих історій, у яких важко відрізнити правду від вигадок. Небезпека створення нової міфології в тім, що вона веде до ще більшого засилля брехні.

Полеміка між християнами і язичниками перших століть н.е. стосувалася розвінчання міфів і поклоніння міфологічним персонажам, в існування яких не варто вірити. Казкових безсмертних, незламних воїнів не буває, а значить, ніхто не вище Закону Божого.