Показово, як патріотичний угар поступово згасає, і на його місце приходить поміркованість. Інтернет-ресурси заполонили «ухилянти» різних мастей. Кого тільки не обзивали цим словом.
Провина «ухилянтів» у тім, що вони борються за свої права, зокрема право не брати в руки зброю. Це може бути бронь, відстрочка від служби або відмова через сумління (conscientious objection), яка в демократичних країнах визнається законним правом кожного, незалежно від обставин, хай то в мирний чи воєнний час.
Християни борються за свої права з часів Римської імперії, ніхто не збирається поступатись тим, що завойоване століттями боротьби, ціною багатьох жертв і кров'ю святих мучеників. Іноді суди виносять вироки не на користь відмовників через сумління, це важка боротьба за свої права.
Сьогодні «ухилянтом» можуть обізвати будь-кого, хто сповідує пацифістські погляди й готовий відстоювати свою позицію. Стійкі переконання не така річ, щоби їх можна було легко змінювати, як білизну, вони зазвичай залишаються протягом життя, незалежно від обставин, і з цим треба рахуватись.
«Ухилянти» відмовляються брати в руки зброю, оскільки цінують людське життя вище за все. Якби всі сповідували подібні погляди, якість життя в країні була б значно кращою, більше українців залишалось би жити тут, замість емігрувати.
«Ухилянт» є той, хто реалістично оцінює свої можливості, розуміючи, що не принесе багато користі на війні, зате легко може стати гарматним м'ясом. Надмірний войовничий ентузіазм призводить до зайвих втрат, до проблем з логістикою, коли командування не знає, що робити із великою кількістю новобранців і врешті-решт вирішує здихатись їх, пославши в чергову безглузду м'ясорубку.
Якби не «ухилянти», бойові втрати були б значно вищими. Дебільні командири зовсім не рахувались би зі втратами, посилаючи цілі підрозділи на забій, якби обмеженість людського ресурсу не змушувала їх берегти кожного бійця. Чим вища цінність життя, тим більший шанс для кожного вижити.
Поміркованість «ухилянтів» не дозволяє країні скотитись у безодню військової диктатури, оскільки стримує войовничий патріотизм. Тотальна примусова мобілізація ніколи не гарантуватиме перемогу, як не врятувала вона III Райх від поразки, коли гітлерівці наприкінці війни мобілізували навіть жінок і дітей.
Україна проходить випробування на міцність, наскільки сильною є повага до людської гідності, до життя, до основоположних прав — до усього того, без чого ця країна не може існувати як частина цивілізованого демократичного світу.