Усе життя є театр, а театр є життя. Земне життя — як театральна гра, у якій ми — актори.

Нашому народу свідомо чи підсвідомо подобаються трагічні ролі, описані Шевченком. Духоборство й безбашеність, аби лиш не було нудно. Українські дівчата ненавидять нудних хлопців, над якими сміються, а декому показатись смішним надто соромно.

У своєму трагізмі ми близькі до наших північних сусідів. Не випадково в російській традиційній музиці переважає мінор, який виражає печаль. В українців — бунтарство гайдамаків і дітовбивця Катерина. Хто кого переможе?

Рятуючись від нудьги, ми виконуємо те, що обираємо за бажанням і на що здатні. Одним притаманні жартівливі ролі, а іншим — трагічні. Наприклад, схожі на Едіпа, Гамлета, Отелло або Тараса Бульбу, який вбиває свого сина за зраду, а через деякий час гине сам.

Шевченківська Катерина й гоголівський Тарас Бульба не впали з неба, не прилетіли з просторів космосу. Це типажі, характерні для українського народу, подобаються вони чи ні, реальність, зумовлена народною історією та рівнем культури. Пишні фрази про великий гордий народ не можуть її приховати.

Чому декому не подобається Зеленський? Не той стиль. У нього не стиль а ля шекспірівський король Ричард, а більше жартівливий. Він усе життя вчився жартувати. Але у нас погано сприймають клоунів. Люди вважають, що краще мати злий і страшний вигляд, аніж смішний, і самі бояться бути смішними.

Більшість людей — по життю статисти, масовка й не претендують на більше, але характер цілої п'єси не може не зачіпати кожного.

Той, хто сотворив цей світ, є Режисер грандіозного театру й роздає ролі згідно зі здібностями кожного. Доводиться констатувати, що не всі ролі щасливі та позитивні. Комусь дістається грати злодія по життю. Це як карма, розірвати порочне коло якої нелегко, а головне — треба сильно хотіти й домовлятись із Творцем.

Кожен новий день знаменується новими подіями, і відчувається, як наростає драматизм на шляху до кульмінації.

Чимало хто хоче бути позитивним героєм й так, щоби легко, без великих зусиль. Бути добрим, культурним, ввічливим потребує зусиль. Ще важче — пробачати ворогам або роздавати милостиню. Позитивного героя треба сильно хотіти, щоби отримати, заслужити неабиякими зусиллями, і масовка повинна бути відповідною теж.

Обличчя є дзеркало душі. Скривлене від суму або гніву обличчя личить лузерам, а не переможцям. Треба вміти керувати власними емоціями, проганяючи негативні й утримуючи позитивні.

Уміти жити в складному різнобарвному світі означає сприймати життя немов гру й насолоджуватись активною участю в ній, а не пасивно спостерігати за навколишнім світом. Треба постійно бути в тонусі, в гарній формі, бути пильним, зосередженим. Потрібно з радістю зустрічати кожен новий день.

Поганий актор — той, хто не вміє керувати собою. Варто вміти керувати власними емоціями, направляючи в правильному напрямку. Треба слідкувати за своїми бажаннями, бо іноді вони можуть суперечити силі волі. Управляти собою — ціла наука. Вчителі стародавньої Еллади та Рима розвивали цю мудрість, але найкращим наставником став Христос.