Часто можна почути, ми українці й ми особливі. Це можна розуміти у гарному сенсі, бо інколи й розумово відсталих називають особливими. Вишиванки, оселедці, тризуби та інші етнографічні атрибути є символами приналежності, які відрізняли наш народ у минулому, а подекуди мають значення й понині. Це фактори ідентифікації. Як бейджик.

Але сутнісні речі важливіші зовнішніх символів і стосуються духовної позиції. Це наша віра, наші особисті стосунки з Творцем, який сотворив усесвіт, наше одкровення, наше покликання й призначення, Дари з небес, які ми отримуємо, послання, яке ми несемо світові. Одкровення, носієм якого є український народ, вказує на важливість духовної єдності. У складні часи християни завжди намагалися єднатися. У єдності — сила проти Сатани.

Уніатство — надзвичайне й дивовижне явище, унікальний приклад подолання духовного розколу, який є гарним прикладом для світу. Створення церковної унії знаменувало повернення до джерел, встановлення історичної справедливості, визнання необхідності єднання християн й реальне втілення бажання бути єдиним духовним цілим.

Церква є організованим об'єднанням християн. Церква є тіло Христове. У св. Писанні Ісус Христос говорить про Церкву в однині, а не множині. Мається на увазі Церква як об'єднання християн, спільна для всіх, цілісна і єдина, а не багато різних.

Споконвіку головним центром християнського світу був Рим, апостольська столиця. Згідно зі св. Писанням, Ісус обрав Апостола Петра на роль засновника Церкви. Місія Апостолів була проповідувати Слово, й вони подорожували світом. Так Петро й Павло опиняються в Римі.

Історики кажуть, що присутність Петра в Римі не підтверджено археологічно. Це не виключає можливості самого факту. Церковне передання, про яке відомо з праць Іринея, Ієроніма, Феодора Студита та інших, говорить, що Петро заснував Церкву в Римі. Усе, що треба знати.

Рим, апостольська столиця, був споконвічним центром християнського світу. Через амбіції Константинополя, почалися суперечки, які призвели до розколу, який офіційно стався після хрещення Русі. Володимир Великий хрестив Русь у 988 році, коли християнська Церква була єдиною, з головним центром у Римі. І називалася вона (увага!) католицькою.

Створення унії ознаменувало подолання розколу. Це не могло не викликати гнів Сатани. Протягом століть проти уніатства велася ідеологічна боротьба з розповсюдженням наклепницьких трактатів, проповідей, памфлетів, з підбурюванням психічно нестійких, маргінальних елементів до насильницьких дій.

При атеїстичному радянському режимі, який вів боротьбу проти релігії, православ'я перебувало під опікою КДБ, а уніатство намагались знищити. Влада переслідувала священників-уніатів, на яких православні сексоти клепали доноси. Уніати сиділи в концтаборах, зокрема кардинал Йосип Сліпий провів у неволі 18 років, а православні ієрархи служили режиму своєрідними вертухаями. Уніати страждали за Христа, а православні вертухаї пили горілку з генсеком Брежнєвим.

Уніатство є унікальне явище, яким можна й треба пишатися. Воно служить прикладом духовної стійкості, спротиву й можливості подолання суперечностей між християнами. Це приклад єднання, яке неабияк важливе у складні часи, особливо зараз.