Як писав засновник метафізики Арістотель, який в християнській теології має величезне значення, на якого багато посилається Тома Аквінський, Бог є вічний Двигун.

Світ рухається, а в живих творіннях Божих закладена властивість рости й розвиватися. Життя є зростання й розвиток. Коли все це припиняється, приходить смерть, спочатку духовна, потім — тілесна.

Найтяжчий гріх починається зі схильності людей не визнавати Бога й ставити себе на місце Бога. Звідти глупота, тупість, неадекватність, нерозуміння фундаментальних істин, безсилля й нездатність змінити життя на краще.

Так званий догмат про непогрішність Церкви — з речей того ж порядку. Навіть самі апостоли Христа вважали себе грішними рабами Божими, а відтак не застрахованими від помилок, то як Церква може бути непогрішною? Це нонсенс.

Самозакоханий індивід, який вважає себе досконалим і непогрішним, не має мотивації рости й розвиватися. Ця тупість напряму впливає на долі людей.

Вміння пам'ятати, аналізувати попередній досвід і робити висновки потрібне в процесі розвитку. Тільки так ми можемо змінитися на краще. Життя не буває без помилок. Кожен день приносить новий досвід.

Рослина росте сама по собі, використовуючи світ сонця, вологу й мінерали з ґрунту. Але люди не рослини. Наше зростання має бути свідомим, починатися з об'єктивного погляду на самих себе й навколишній світ.

Еволюція виду Homo Sapiens почалася з того, що наші давні предки перестали задовольнятися наявним станом речей, побачили свої вади, не схотіли залишатися такими, як є, захотіли кращої долі для себе.

Усі ми різні, у кожного свої вади, над якими треба щоденно наполегливо працювати. Ми не є найкращими на світі. В багатьох областях діяльності ми не найкращі: у спорті, мистецтві, політиці, економіці, військовій справі. У нас далеко не найкращі політики, не найкращі чиновники, не найкращі митці, не найкращі лікарі, не найкращі юристи, не найкраща армія, не найкращі волонтери.

Ось реальний приклад. На відміну від армій західних країн, у ЗСУ не існує такої практики, як розбір польотів після проведених військових операцій. Командування хоче, щоби його сприймали як непогрішне, не критикували накази, тому що побоюється втратити авторитет, який і так на низькому рівні.

Згубні, неадекватні, божевільні рішення, які не підлягають обговоренню, обходяться надто дорого й коштують тисяч життів.

Відомо, наскільки відсталими є ЗСУ й викликають відразу у критично мислячої частини населення, яке з цієї причини не поспішає виконувати свій патріотичний обов'язок. Мало охочих вмирати за совок, за чиїсь награбовані статки, за вілли, маєтки, яхти, щоби процвітали корупціонери й шахраї. Інша справа, якби Україна була членом НАТО і розвинутою й справедливою країною. 

Може, окремі виключення і є, але загалом ми маємо відсталі й совкові збройні сили, які дехто закликає збільшити в кілька разів шляхом тотальної мобілізації. Потрібно враховувати, що втрати також значно збільшаться, в кілька разів або на порядок.

Чи захочуть майбутні покоління жити в країні, заснованій на масових людських жертвах, залитій кров'ю її громадян, є великі сумніви.

Шлях до перемог починається з адекватного сприйняття реальності, зокрема чесного визнання своїх вад і помилок. Потрібно припинити брехати про винятковість нас самих і України, відкрити очі на правду й почати говорити правду.