Нинішній етап історії є закономірним продовженням минулого. Хто нам винен, що ми такі, як є, і наша історія свідчить не на нашу користь?

Зате постійно доводиться чути гучні гасла. Звичка до лозунгів, колись притаманна комуністам, не зникла, а розквітла в новий час.

Марнославство — один із проявів глупоти, коли людина щосили прагне виглядати краще, аніж є насправді, і коли прагнення визнання настільки сильне, що перевершує реальні здобутки. Його синоніми: марнолюбство, гординя, зарозумілість, бундючність, чванливість.

Народні прислів'я — короткі, виразні вислови, які відточувалися століттями, передаючись із вуст у вуста. Ця мудрість безжальна. Вона, як у дзеркалі, без прикрас відображає, хто ми є, розповідає про те, що було й що буде на цій багатостраждальній землі, де, здається, природний відбір то не працює, то в деякі моменти вмикається на шалену потужність.

«Любується сам собою, як чорт писанкою» — влучний вислів про нарцисизм та самомилування на тлі відсутності вагомих підстав чимось пишатися.

«В животі солома, а шапка з заломом». Дехто намагається здаватися заможним чи важливим, постійно торочить про гідність і пошану, приховуючи бідність.

«Роздайся, море, — жаба лізе!» — про хвалькувату особу, яка вдає із себе велику «величину».

«Яка була пиха, а докотилася й вона до лиха» — нагадування про те, що пихатість не доводить до добра. Тонка іронія приховує чіткий причинно-наслідковий зв'язок. Хто б і як не надував щоки, все одно отримає відплату.

Теми марнославства торкалися чимало видатних осіб, зокрема Конфуцій, Омар Хаям, Гюго, Шопенгауер та багато інших.

«Чим нижче чоловік душею, тим вище задирає ніс. Він носом тягнеться туди, куди душею не доріс» — ці рядки поезії Омара Хаяма співзвучні з висловом Семюеля Джонсона про те, що патріотизм є останнім прихистком покидька.

Я знаю, що пишу, бо сам такий. Хотів щось довести, замість того щоб жити поточним моментом. Шукав звання, а не знання. Ставив визнання вище того, що повинно йому передувати: ефективні, цілеспрямовані зусилля згідно з покликанням.

Щоб подолати марнославство, треба знищити корінь, з якого воно росте. Апостол Павло застерігав від гордині, яка спонукає людину вважати себе кращою за інших. «Не робіть нічого підступом або з чванливості, але в покорі майте один одного за кращого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Филип'янам 2:3-4).

Щоб шукати знання, а не звання, треба вміти вчитися на чужому досвіді, а не тільки на своїх помилках, як це роблять дурні. Учитель більший за учнів.

Марнославство виникає як прояв глупоти. Треба прагнути мудрості, не зациклюватися на собі, своїх проблемах, шукати знання, а не звання, вчитись керуватися розумом, а не емоціями.