Ми часто настільки впевнені у своїй правоті, що не припускаємо можливості помилки, гніваємось і сперечаємось. Хтось для цього визубрив Конституцію й готовий цитувати направо й наліво, хтось ловить кожне слово Портникова, а хтось — Трампа.

Куба й Північна Корея — країни, де найбільше у світі люблять використовувати слово «народ». Громадяни цих країн неабияк впевнені у своїй правоті, живучи у чорно-білому світі, де партією визначено, хто ворог, а хто друг.

Чим більше патріотів, які клянуться в любові до свого народу, тим більше негараздів, тим нижча якість життя. Не даремно британський драматург Самюель Джонсон сказав: «Патріотизм — останній прихисток покидька». Люди, які позбавлені критичного мислення, не задумуються про наслідки.

Декому може здаватися, що наслідків самовпевненості не буде, але вони обов'язково будуть.

Переможні реляції, героїчні історії про незламних воїнів, хвалебні репортажі нагадують історію сумнозвісного «Титаніка», і з'являється відчуття, що всі ми знаходимось на «Титаніку». Коли ЗМІ розповідають не правду, а що їм вигідно, вони брешуть, а брехня, якій вірять, обертається трагедіями.

«Титанік» не може потонути, — стверджували власники лайнера, а він узяв і затонув, зіткнувшись з айсбергом в Атлантичному океані. Катастрофа фешенебельного лайнера, розрекламованого як корабель, що не може затонути, забрала життя 1517 людей.

Хвастощі, бравада, шапкозакидацтво є проявами брехні, яка здатна вбивати, коли їй вірять. Починати треба зі самих себе, щоби спершу позбутись впевненості у своїй правоті й розвивати в собі об'єктивність.

Шахіст після довгих тренувань розпочинає партію, бувши впевненим, що виграє, але все одно програє. Надмірна впевненість у своїй правоті вимикає критичне мислення, яке важливе під час змагань. В результаті перемагає той, хто більш об'єктивно оцінює ситуацію.

Скромність прикрашає людину, — воістину золоті слова. Бог — на стороні скромних і самокритичних, а над самозакоханими, самовпевненими у своїй правоті сміється. Події розгортаються всупереч їхнім планам.

Апостоли Христа служать нам прикладами скромності. Вони не величали себе геніями, богообраними, вождями або провідниками людства, не вимагали собі поклоніння, а називали себе рабами Божими. Апостол Павло визнавав себе грішником.

Сам Ісус Христос часто не хотів, щоби його обожнювали, пояснюючи це тим, що поклоніння належить тільки Богові, а не людині, хто б вона ні була.

Творець усесвіту дивиться на кожного з нас, бачить нутро кожного. Бог висуває свої вимоги до нас, даючи кожному призначення творити добро. Для митця сенсом життя є мистецтво, для спортсмена — спорт, для вченого — наука, для викладача — педагогіка.

Не треба бути впевненими у своїй правоті. Шлях уперед пролягає через невдачі й помилки, яких не треба боятись. Доказами майстерності є продукти мистецтва, які існують, щоби вивчати, аналізувати або судити, але не нам судити митця за слова або вчинки.