Можна не погодитися з деякими пунктами виступу нардепа Гончаренка, але його щире прагнення миру варто лише вітати. Ми всі зазнаємо збитків унаслідок війни, хоча не ми її розпочали, і надалі ці збитки лише збільшуватимуться.

Після виступу Гончаренко одразу опинився в базі сайту «Миротворець». Чомусь у базі цього сайту немає Міндіча, біглого генпрокурора Кравченка та купи інших корупціонерів і шахраїв, а зазвичай туди потрапляють незручні особи через свої висловлювання.

Хто ті яструби, які закликають українців хапатися за зброю, до екзистенційної війни? Хто вони, ці великі мислителі сучасності? Геніальні пророки. Що вони вміють робити, окрім як теревенити? Через пару-трійку десятиліть ніхто не знатиме їхніх імен і не згадуватиме про них.

Яка різниця постраждалим, які залишилися без домівок, без майна, втратили близьких, хто розпочав усе це першим? Головне, що їм доведеться розпочинати життя з нуля, не маючи часу на пошуки винних.

На жаль, більше людей хотіли б бути схожими на безбаштового й безстрашного розбишаку Д'Артаньяна, аніж на мудрого Ейнштейна. І це проблема нашого народу.

Я бачив, як живуть звичайні українці. Їм не до війни, особливо зараз. Вони зайняті проблемою власного виживання, на межі якого опинилися не з власної волі. Екзистенційний мир разом із вірою в Бога, а не руйнівна, спустошлива війна, є запорукою виживання України.

Як я прийшов до цієї мудрості?

З самого дитинства я вчився жити в мирі з усіма, хоча іноді це було важкою, болючою наукою. Я народився й виріс не в столиці, а в провінції, у звичайній сім'ї інженерів. Серед моїх друзів дитинства не було дітей професорів і тих, у кого «все схвачено, за все заплачено». Серед моїх знайомих були важкі діти з неблагополучних сімей, з якими було складно контактувати.

Я міг би стати вуличним хуліганом, але зумів узятися за розум. Якби я розмахував кулаками направо й наліво, мене, швидше за все, уже не було б на цьому світі. Я вижив завдяки тому, що сповідував не екзистенційну війну, а екзистенційний мир.

Читання розумних книжок, як-от Платона, Арістотеля, Сенеки, Цицерона, Марка Аврелія, Монтеня, Миколи Кузанського, Фоми Аквінського, Гегеля, Канта, а також Біблії, зробило мене виваженішим і розумнішим. Тарас Шевченко займає в цьому переліку своє скромне місце.

Хочеться знову повторити цитату американського католицького теолога, мислителя і педагога XX століття Джона Хардона: «Ми не повинні мати жодних сумнівів: у наші дні святість — це не просто щось гарне чи якась розкіш, це умова для виживання».

Екзистенційний мир означає вчитися дорожити цим безцінним надбанням, яке не з'являється саме по собі, а має принаймні двох супутниць: святість і справедливість.

Святість, справедливість і мир тісно пов'язані між собою. Ті, хто закликає до екзистенційної війни, розуміють, що мир неможливий в умовах, коли замість святості й справедливості панують аморальність, корупція, брехня, безвідповідальність і безлад. Але це не привід для українського народу вчиняти самогубство.