Де віра, там і знання. Бог наділяє мудрістю, знаннями, творчими здібностями, талантами, усе це відомо як дари Божі.
А де невір'я, там дурість, невігластво, емоції і тваринні інстинкти замість розуму, творче безпліддя, порочність, безвідповідальність і хаос.
Можна довго перелічувати імена філософів, вчених, проповідників, важко серед них знайти, хто б не вірили. Платон, Арістотель, Боецій, Кузанський, Лютер, Декарт, Ньютон, Блез Паскаль, Лейбніц, Кант, Фіхте та багато інших кожен по-своєму, але вірили в Бога. Одні писали трактати з теології поряд з дослідженнями в звичайних науках, інші критикували Церкву, але вірили.
Якщо додати, що і Дарвін, автор теорії еволюції, був не тільки вченим натуралістом, а й щиро віруючою людиною, в декого ця інформація може викликати неабияке напруження мозку або душевний розлад.
Ще був філософ Григорій Сковорода. Зовсім не атеїст. Найвидатніший інтелектуал в історії нашої країни.
Поки існує грішний земний світ, ніколи не переведуться ті, хто вважають себе умнішими за всіх. У них завжди свій собливий шлях, їм море по коліно.
З одного боку є Платон, Арістотель, Боецій, Кузанський, Лютер, Декарт, Ньютон, Блез Паскаль, Лейбніц, Кант, Фіхте, Сковорода та інші.
З іншого боку — атеїсти і демагоги, які вірять тільки в ахінею, яку несуть. Чию сторону обрати? Відповідь очевидна і напрошується сама собою.
Все одно будуть ті, кому треба пояснювати, чому два плюс два дорівнює чотирьом. Скільки написано великих книг. Скільки великих імен. Читайте, навчайтеся, набирайтеся розуму. Все даремно. Хоч ти трісні.
Свідомо чи ні, дехто обрали хибний шлях, тобто шлях невір'я. Не останню роль в цьому відіграють помилки в освіті й вихованні. Результат — тупість, нікчемність і погана вихованість, життя на емоціях, а не розумом, як повинно бути у випадку з Homo Sapiens.
Краще бути на одному боці зі святими і праведниками, філософами і вченими, де інтелект і Знання, де Платон, Арістотель, Боецій, Кузанський, Лютер, Декарт, Ньютон, Блез Паскаль, Лейбніц, Кант, Фіхте, Сковорода, аніж опинитися разом з неосвіченими придурками.
Невір'я — поширене явище, яке вражає суспільство, ніби системна соціальна хвороба. Ця хвороба заразна, важко лікується і Україну не оминула. Інакше багато що було би по-іншому на цьому світі.
Хтось вірить у Ліонеля Мессі, що він отримає черговий золотий м'яч. Хтось вірить у свого улюбленого політичного лідера. Хтось вірить у давно мертвого вождя. Хтось вірить в силу зброї. Хтось вірить у самого себе, що досягне достатку й благополуччя в житті.
Люди схильні вірити в що завгодно і в кого завгодно, і лише в останню чергу в Бога, Творця всесвіту. Матеріалісти свідомо вірять в матерію, ідеалісти — в Ідею, агностики не вірять ні во що, і все піддають сумнівам.
В науці психології відомо про існування комплекса вини. Буває, звичайні, законослухняні громадяни, не злочинці, починають переживати муки совісті ні з того, ні сього. Комплекс вини спричиняє душевний дискомфорт, не дає нормально жити, позбавляє сил і мотивації в житті. Совість не дає спокою.
Провина перед Богом нікуди не дівається, якщо немає віри. Невір'я стає свідченням проти його носія. Як результат, з'являється комплекс вини, здатний спричинити глибокий душевний розлад, звідти недалеко і до втрати фізичного здоров'я.
Мартін Лютер, один із засновників Реформації, шанований всіма протестантськими конфесіями, писав, що без віри будь-які добрі справи перетворюються на зло. Тобто не варто і намагатися щось робити. Людині може здаватися, що вона робить добро, а насправді виходить ще гірше.
Без віри всі благі наміри, надії, зусилля, патріотизм, героїзм втрачають сенс і перетворюються на зло. Ось так.