Факт у тім, що спочатку греко-римська, а потім християнська культура сформували те, що називається сучасною західною цивілізацією. Релігія, згідно з якою Бог є Слово, посприяла тому, що свобода слова й самовираження стала недоторканою в західному суспільстві.

Українське суспільство повинно усвідомлювати, частиною чого прагне бути, триматися правильних орієнтирів. Перед усім світом українцям приходиться розвіювати стереотипи, доказувати, що не є ординцями, що варварська, п'яна Орда з її улюлюканням — це не ми й не про нас, що українські козаки — лицарі, а не яничари, та не мали нічого спільного з яничарами.

Почнемо з того, що християнство вчить, що природа людська й природа духовна є дві різні речі. Перша має підпорядковуватися другій. Відповідно є два способи життя. Перший — природне, примітивне існування, мета якого — в задоволенні суто фізіологічних потреб, другий — духовне життя.

Перебування у званні раба Божого треба вважати великою честю, особливо порівняно з тими, кому не подобається служіння, хто шукає для себе свободи у вигляді вседозволеності, хто дикість і варварство Орди називає пасіонарністю й оспівує.

Запряжений в повозку кінь покірно виконує накази господаря, служити якому є його призначення. Кому має служити людина, як не Господу Богу, який сотворив усесвіт і є Володарем усесвіту? Знати, пам'ятати, шанувати Творця, причому не просто так, а щоби самому бути творцем.

Зовсім не випадково протягом багатьох століть християнська Церква була головним осередком, де культивувалися освіта, знання, мудрість, високе мистецтво, де зберігалися від знищення видатні твори, зокрема скульптури, літератури. Завдяки цьому до нас дійшли не тільки праці Отців Церкви, а й тексти таких авторів, як Гомер, Геродот, Платон, Арістотель, Вергілій, Цицерон, Плутарх, Сенека, Марк Аврелій та інших.

Аксіомою є те, що ми грішні. Творець сотворив нас такими, щоби не заносилися, не вихваляли себе і водночас не стояли на місці, розвивалися, вчилися, зростали, вдосконалювалися, працювали над собою, навчалися творити добро, маючи найвище Благо як орієнтир.

Попри уявлення декого, світ не є закостенілим і нерухомим, а рухається, змінюється. Життя є розвиток. Припинення розвитку означає стагнацію й шлях до загибелі, що можна прослідити на історичному прикладі деяких країн.

Хто сказав, що бездіяльність, розслабленість, плювання в стелю є сенсом щасливого життя? Поки ми живемо, ми мусимо не стояти на місці, а діяти, творити, розвиватися. Життя дається прожити лише один раз, не варто викидати його на смітник.

Коли розвиток є свідомий процес, то постійне самовдосконалення. Ми повинні працювати над собою, виправляючи вади. Насправді є над чим працювати. Тільки ідіот може вважати, що не має недоліків.

Дехто вважає, що мати можливість робити те, що захочеться, є щастя. Але так не буває. Наші можливості обмежені та часто не відповідають бажанням через зовнішні обставини й внутрішні проблеми, зокрема брак сили волі.

Щоби почати виправляти свої помилки, вади, гріхи, потрібно знати їх. Те, що вони є, це беззаперечна аксіома. Інша річ — помітити й усвідомлювати їх.

Батьки виховували нас в дитинстві, привчаючи до порядку, дисципліни, у дорослому віці ми мусимо робити це самі. Працюючи над собою, з Божою допомогою ми творимо самих себе.

Творча людина діє, слідуючи покликанню й таланту, даному від Бога, і таким чином виконує волю Всевишнього. Про картину, написану знаним художником, скажуть: о, шедевр, творчий продукт. Ого-го. Скільки він може коштувати?

Але особистість майстра важливіша за будь-який його шедевр. Публіка бачить зовнішню сторону у вигляді предметів мистецтва та не усвідомлює, яких витрат, зусиль, відданості справі на рівні самопожертви коштувало їхнє створення.

Насправді майстер творить себе, відсікаючи зайве, непотрібне. В першу чергу, художник працює не над полотном, а над собою, вдосконалюючись як митець, розвиваючи своє мислення, об'єктивність, увагу, концентрацію, бачення реальності, здатність помічати деталі, яких не помічають інші.

По закінченню земного життя митець не забере на той світ написані ним картини, вручені йому нагороди, але предстане перед Суддею таким, яким є, і звітує про кожен день прожитого ним життя.

Будьте творцями, творіть самих себе, щоби прямувати до досконалості. Щоби не просто говорити правду, а бути правдивою людиною. Не просто створювати щось, а бути творцем й отримати визнання. Не просто допомагати іншим, робити добро, а бути втіленням і носієм добра. Не просто поклонятися Світлу, а щоби воно сяяло у душі й світило іншим.