Творець сотворив людей такими, щоби вони шукали способи розвиватися, ставати кращими, маючи на увазі Добро як рятівний життєвий маяк.
А пріорі треба визнати, всі ми грішні. Ми часто гнівимо Бога, часто не праві. Ми робимо помилки, великі й не дуже, але більше любимо копатися в чужих проблемах, аніж вирішувати свої.
Нас обурює зло в інших, але мало бентежить зло в нас самих. Клянемо наших ворогів, хоча по суті ми такі ж, як і вони.
В душі ми прагнемо добра, але погано вміємо творити добро. Не помічаємо, коли починаємо ухилятися в бік зла, а потім дивуємось, як так вийшло.
Ми часто гаємо час. Не зовсім чітко розуміємо, навіщо живемо на цьому світі. Непомітно минають роки, великі надії, мрії, плани, які мали в юності, коту під хвіст. І дивуємось: чому так?
Ми не любимо змінювати свій побут, відмовлятися від старих звичок, але водночас мріємо, що життя навкруги зміниться на краще.
Ми не пам'ятаємо багато з того, чому вчилися в школі. Природна лінь і побутові справи заважають жити плодотворним творчим життям.
Нам не подобається вчитися, але хочемо, щоби нас поважали як розумних і обізнаних в будь-якому питанні.
Не маючи достатньої сили волі, ми коливаємось, коли треба прийняти рішення. Коли потрібно стриматись, навпаки, робимо надто різкі кроки.
Нам подобаються компліменти на нашу адресу, а не критика. Дратуємось, коли нам суперечать.
Не соромимося інколи брехати. Буває, говоримо одне, а робимо інше, протилежне.
Де тут досконалість, святість? Не було і немає. Суцільні гріхи, вади, недоліки. Працювати є над чим.
Навіщо молитви, визнання гріхів, покаяння, настанови та інше, з чого складається духовність? Усі винні перед Богом. Ба більше, ми по горло в лайні, настільки, що не помічаємо правди.
Брехня є солодкою, а правда гіркою. Люди гірші, аніж уявляють собі, але намагаються створити гарне враження, щоби виглядати кращими, аніж є насправді.
Не скинувши рожеві окуляри, не побачити правди. Рожеві окуляри з'явилися з того часу, як ми повірили солодкій брехні, що є кращими за інших, про свою особливість, так звану пасіонарність.
Як сталося, що ми повірили в казочки про світле майбутнє, що успіх досягається не потом і кров'ю, а приходить сам, як настає весна або літо?
Нам потрібен Бог, щоби вірити, замість вірити побрехенькам, що лунають чи не з кожної праски. Типу, українські жінки — найкрасивіші у світі, ЗСУ — найбоєздатніша армія. Найкраща країна, найкращий президент, найволелюбніший народ тощо.
Брехня існує, щоби зменшити гіркоту правди. Наприклад, особливими називають розумово відсталих дітей, щоби не називати їх дебілами.
Насправді наш народ не кращий за поляків, німців, французів, італійців. Перемога настане, коли Україна стане такою, як європейські країни, без винятковості й пасіонарності, нормальною, якою повинна бути.