Колись у СРСР, який називали «країною Рад», тотальний державний контроль пронизував усі сфери життя, включно з економікою, політикою, мистецтвом і спортом. 

З тих часів виросло нове покоління так званих державників, чий рівень культури залишився ще той. Новітні політруки, які опанували суспільний простір, розказують, що українська нація буцімто не виживе без своєї держави, яку треба захищати всіма способами.

Хто дійсно не проживуть без держави, це паразити, які присосалися до її тіла. Не проживуть ті, хто крадуть у величезних масштабах і мають блага, які пересічним українцям не снилися. Якби прийшлося вести чесний спосіб життя, для них це рівносильно смерті.

Це не моя країна. Це та річ, з якою особисто я не хочу мати нічого спільного. Хай провалиться в Ад разом з брехуном-президентом і бісівським депутатським вертепом.

Як же мудро влаштував Господь, який дав нам віру. Завдяки вірі ми живемо й маємо те, що маємо: свіже повітря, питну воду, скромну їжу, а не завдяки чиновникам.

Ось коли починаєш розуміти святих і праведників, для яких земні царства з їхнім блиском – ніщо.

Святі біблійні патріархи Авраам, Ісаак, Іаков не мали над собою правителів, суддів і прокурорів, окрім єдиного Бога. Вони зробили свій вибір, не присягнувши нікому із земних царів. Вони були вільними. Місцеві ханаанські князьки боялися їх і поважали.

Чи повинен народ захищати державу, яка не сприяє його благополуччю й процвітанню, а навпаки, – питання риторичне. Кожен нехай вирішує за себе. Автор цих строк зробив свій вибір. Ніхто не диктуватиме мені, кого вважати ворогом, а кого другом, кого поважати, а кого – ні.

Хтось готовий віддати життя за чужі палаци та яхти, а хтось не зовсім. Поки ми не скотилися в тоталітаризм, люди повинні мати право вибору.

Справжня держава, на якій сфокусовані мрії християн, не належить до світу сього. Двері у Царство Небесне відкриті для кожного, хто вірить. Туди не треба загранпаспортів і віз, а тільки віра й служіння Добру.

Солдати Ісуса Христа повинні стояти на захисті найдорожчого надбання, яке чекає попереду. Там прийме їх в обійми Провідник Ісус під спів янголів.

Як захищати те, що не потребує захисту, не підлягає впливу зла і є сокровенною святинею? Не зброєю, а словом відстоювати й пропагувати його наближення, що є завданням християнського служіння.