На День Збройних сил Зеленський виступив у храмі Києво-Печерської лаври на молитовному сніданку, участь у якому брали представники різних конфесій. На екранах транслювали зображення президента крупним планом. Президент не байдужий до християнської релігії, й хочеться вірити, його ставлення матиме відображення на державній політиці.

Дехто з православних обурився. Мовляв, яке неподобство у храмі. Ніби храм існує для святих, а не для грішних, які тягнуться туди до духовної їжі, як вівці до пасовища. Обурилися навіть атеїсти, назвавши це оскверненням святині та сатанізмом.

Портрет Зеленського у храмі не найгірше, що може бути. Можна угледіти ознаки культу особистості, але треба пам'ятати, у якій країні ми живемо. Це країна, де кілька десятиліть тому панувала безбожницька комуністична ідеологія. Навіть культ особистості може бути меншим злом, аніж атеїзм.

Атеїстична країна отримала назву імперії зла. Але імперія зла — це м'яко сказано. Ми не уявляємо собі глибини зарази, наслідки якої ми змушені долати зараз. Навіть у біблійні часи такого не було. Там процвітало ідолопоклонство, а тут свідоме безбожництво, що є нечестя у своєму крайньому ступені, найтяжчий гріх, який так чи інакше лежить на кожному. 

Мені не подобаються сатаністи та неоязичники, але на відміну від атеїстів, вони принаймні не заперечують існування вищої духовної сили, людської душі й потойбічного світу. Інше питання, які якості вони приписують об'єкту свого поклоніння.

Демони визнавали, що Ісус Христос є Син Божий й підкорялись. Згідно з Біблією, Сатана змушений служити Богові, піддає випробуванню віру Йова, намагається спокушати Христа в пустелі. Можна згадати поему «У пошуках втраченого раю» Мільтона й драму «Фауст» Гете. Цей традиційний персонаж присутній в романах і на полотнах живопису.

Булгаков вивів портрет диявола у сатирично-містичному романі «Майстер і Маргарита» і вийшов вельми колоритний персонаж. Письменнику треба було мати неабияку сміливість, щоби йти проти панівної системи, яка заперечувала духовність. Булгакова читали й читатимуть, а кого цікавлять твори радянських письменників-атеїстів?

Усе пізнається у порівнянні. З етичного погляду, навіть сатанізм є відносно менше зло у порівнянні з атеїзмом, який є апогеєм нечестя. Повне заперечення існування вищої духовної сили робить людину безпринципною, цинічною, аморальною та жорстокою.

У сучасному розбещеному світі, коли Судний День стає все ближче, чимало людей не соромляться називати себе атеїстами, нечувана річ в давні часи, коли за таке піддавали смертній карі. Вони насміхаються над вірянами, вважають релігію тупістю, хоча найвидатніші мислителі, наймудріші з людей, починаючи з Піфагора та закінчуючи Кантом, усі вірили в Бога.

Що буде потім з нерозумними невігласами, яка доля їх чекає, їх самих не хвилює, на жаль.