Звісно ні, хоча миша може бути зацікавлена у тому, щоб удав просто зник з у системі харчового ланцюжку.

Зараз в Україні націоналізація та передача у стороннє управління так званих «російських» чи «підсанкційних» активів, стала не просто адміністративною процедурою, але й непоганим механізмом щодо усунення з ринку небажаних конкурентів.

Те, що попутно знищуються робочі місця та платники податків в державний бюджет, авторів «схем»  мало обходить.

Що таке знищення конкурента в сучасній моделі економіки України?

В умовах обмеженого платоспроможного попиту, що, до речі, постійно зменшуються внаслідок війни, це означає штучне розширення ринкової ніші. 

На константу споживчих витрат буде менше відповідного товару за рахунок скорочення конкуренції. 

А отже, ринкові гравці, що залишаться на плаву, зможуть диктувати свої умови у вигляді цін, якості та знімати з ринку додаткові доходи. 

Це вам не формула ринкової рівноваги Неша, коли декілька учасників вирішують піднімати чи знижувати ціни на свою продукцію, зважаючи на невідому стратегію конкурента.

Це заздалегідь визначена стратегія: знищуючи конкурента, знімаємо з ринку цінові «вершки».

Як приклад, можна навести кейс Моршинського заводу мінеральних вод.

Як повідомляє АРМА: 13 березня 2023 року було оголошено «переможця конкурсного відбору управителя для корпоративних прав іноземних компаній, які спеціалізуються на виробництві та дистрибуції мінеральних вод».

Майбутнім управителем Моршинського заводу визначено ТОВ «Карпатські мінеральні води».

Нагадаю, влітку 100% корпоративних прав компанії було заарештовано за рішенням суду в звязку із російським походженням частини акціонерів.

В конкурсі на управління корпоративними правами прийняли участь 9 компаній, але 7 учасників відсіяли на підставі того, що вони подали невідповідні документи.

Переможцем оголосили ТОВ «Карпатські мінеральні води», які є  прямим конкурентом Моршинського заводу мінеральних вод. 

І це не дивлячись на той факт, що у них відсутня ліцензія на здійснення управління корпоративними правами.

До того ж навіть поверховий аналіз фінансової звітності свідчить про те, що ТОВ «Карпатські мінеральні води» суттєво поступаються Моршинському заводу за обсягом економічної діяльності. 

Якщо взяти фінансові дані за 2020 рік, можна побачити, що виручка Моршинського заводу складала 1,34 млрд грн., а ТОВ «Карпатські мінеральні води» — лише трохи більше 100 млн грн, тобто у 13 разів менше. 

Крім того, ринкова частка Моршинського заводу складає приблизно 28%, а ТОВ «Карпатські мінеральні води» — лише 8%

В зв'язку з цим, викликає сумнів, що управитель, який немає належного досвіду щодо керування такими масштабними проектами, зможе впоратись із масштабом бізнесу у 13 разів більшого за рівнем доходу.

Моршинський завод – це перлина української галузі мінеральних вод. 

Підприємство, яке забезпечує податками центральний та місцевий бюджети, створює робочі місця та, головне, випускає великий обсяг якісної продукції.

Саме тому, вибір управителя має відбуватись на принципах прозорості, системності та здатності переможця конкурсу до викликів, пов'язаних із масштабуванням бізнесу. 

Мають бути дотримані всі необхідні правові процедури та враховані інтереси держави. 

А ці інтереси полягають у продовженні діяльності підприємства, а не у його знищенні на металобрухт.