Пані Забужко нещодавно в одному з фейсбучних дописів вирішила нагадати про своє оповідання 20-річної давнини. Оповідання називалося «Я, Мілена», а йшлося там про одноіменну героїню -- такого собі Андрєя Малахова у спідниці (й при тому саме українського Малахова й в українській (!) спідниці), ведучу денного попсового телешоу, де розведені жіночки бідкаються про свої проблеми на всю країну. Реальна Мілена, з плоті та крови, з тілом та душею, настілки зрослася з віртуальною теле-"Міленою", що одній з них це, очевидно, перестало подобатися.

Стався бунт, однак бунтаркою виявилася саме віртуальна "Мілена" з телеящика -- голограма, що фактично знищила Мілену справжню. Кому цікаво, з цим чудернацьким, фантастичним твором, написаним притаманними для Оксани Стефанівни довжелезними реченнями-конструкторами, ознайомитися (в рамках кампанії "читаймо українською") можна, скажімо, ось тут.

Втім, не просто так нагадала шанована мисткиня пера про свій давній твір несвідомій молоді (а докір про "несвідоме покоління", як я розумію, тепер став новим трендом в українському інтелектуальному середовищі?). А згадала вона про псевдо-Мілену з її телевізійним псевдо-Я саме тому, що, за словами Забужко, Мілена -- це і є всім відомий Володимир З. Однак чи права письменниця в таких необачних герменевтичних операціях щодо власного тексту?

"Мілена" Забужко -- відмінниця в школі, в університеті й на роботі, найкраща, найрозумніша, найталановитіша. Досить довго вона була працювала ув службі новин (себто читаємо: відповідала за громадсько-політичний, інформаційний сектор у медіа), зараз же вона щодня вислуховує плаксивих жіночок з їхніми "життєвими пристрастями" (читаємо: перейшла до розважальної попси; розважальної з трагічним підтекстом). При цьому Мілена -- щира патріотка вітчизняного телеефіру, щоправда, іноді задивляється на російське телебачення та порівнює його з американським (а українське себто з "сільським", "провінційним" -- меншовартісним?).

Хоча зважаючи на те, що події твору розгортаються десь в середині 90-х, очевидно читається, що теле-"Мілена" не просто відмінниця та розумниця, вона ж бо радянська відмінниця-піонерка, вчилася в радянській школі, ще радянському університеті (себто за канонами радянської журналістики), а її телевізійним "папіком" є цілком радянський "дірєктор", обличчя якого авторка дотепно порівнює з інтер'єром у передпокої хрущовки.

То ж де серед усього цього страшний пан Зе? Мені би хотілося побачити його теж, але поки що я бачу тут більш звичний для "політично ангажованих" українців "патрет", а саме -- пана Пе (ще не забули про такого, сподіваюся?). Отож бо, пан Пе -- представник старого, перевіреного, а значить "свідомого" покоління; зі слів самого пана Пе, в школі він був круглим відмінником; слушно припустити, що так саме було й у радянському університеті та в радянській армії. Щодо пана Зе, то він закінчив свою школу не відмінником, а з двома четвірками.

Пан Зе та пан Пе -- обидва юристи, одначе пан Зе за своєю спеціальністю ніколи не працював, на відміну від державного діяча пана Пе. Звичайно, ці дві теле-"Мілани" (не в спідницях, а в цілком собі патріярхальних костюмчиках) в чомусь дуже схожі. Споглядаючи пана Зе, так і пригадується кожному, хто вчився в школі та університеті, безліч таких панів та панянок "зе": здорових, засмаглих, завзятих та запальних. Це саме вони стають шкільними/вузівськими активіст(к)ами, адептами "клубу веселих та кмітливих", завсідниками/зав-сідницями "конкурсів краси", поки хтось неформально байдикує чи (навіть!) навчається своєї фізики/філософії/юриспруденції (необхідне підкреслити).

Потім ці пан(н)и "зе" виходять "в люди", очевидно, саме так, як це робить персонаж комедії Островського "На всякого мудреца довольно простоты" (обережно, російська література, ай-ай-ай).

Що ж таке химера забужківської "Мілени"? Це той "символічний" пан Пе, що зжер пана Пе – людину, а з ним і всю українську політику; це медійна окупація українського телеконтенту. На відміну від реальної, живої Мілени 90-х, її наступниці, химерній російськомовній теле-"Мілені" кучмо-ющенкових 2000-х було вже нікого зраджувати. Зірковий час пана Зе на телебаченні почався вже тоді, коли монстр віртуальної "Мілени" переміг.

Чи розуміє шанована українська авторка, що війна Пе проти Зе, яка була розгорілася після виборів -- не рішуча битва "живого" та "мертвого", реального й віртуального. Це реп-батл, суперечка двох віртуальностей, теле-"Мілани" старої та нової версій. Фінальний двобій за титул чемпіона у надважкій вазі ми вочевидь побачимо на НСК "Олімпійський", а вже 21 квітня телевізійне журі "танців з зірками" виголосить свій вердикт, і мабуть обере айфон нової моделі проти застарілого. Молоді проти старих, зелені -- проти забруднення довкілля. Мілена – зрадниця й патріотка, відмінниця й телевізійна повія, жива й мертва, справжня й лицемірна, та хто дійсно винен у її падінні – це вона сама – пан Пе – я – романтика. Це зрада, а не Пе-ремога.

P.S. Поки завершував цей опус, під вікном несподівано заграли безсмертні хіти Вєрки Сердючки та Потапа енд Насті. "У нас ни будущего нет пока, ни прошлого. Но ты увидишь и поймешь, что я хорошая. Тук-тук-тук, стучит сердечко, тук-тук-тук". Цю пісеньку написала для зірки Євробачення-2007 та сама віртуальна "Мілена". Це її біль, її рефлексія, її message for you people. Їй потрібні саме ви, вона любить вас ніби упир, що не може жити без глядацької енергії. Можливо, це її останні дні, й тепер вона кричить що сили? Що це за крик? Ні, це не гоголівське "поднимите мне веки". Вона закликає: гайда на футбол!