Антикорупційний суд створювався як один із ключових запобіжників проти корупції у найвищих ешелонах влади. Але що відбувається, коли робота самого суду викликає запитання? Хто перевіряє якість судового контролю, коли йдеться про обшуки, арешти майна та земельні конфлікти? І чи достатньо прозорими є рішення суддів, які мають забезпечувати законність у справах, що стосуються інтересів держави?

Чи послідовне і прозоре українське правосуддя?

Ім'я голови Вищого антикорупційного суду Ігоря Строгого опинилося в центрі суспільної уваги після публікації видання «Апостроф» від 6 жовтня 2026 року під назвою «17 хвилин на ухвалу: як голова Вищого антикорупційного суду санкціонує обшуки у режимі конвеєра».
Наведені у публікації статистичні дані ставлять питання, на які суспільство має право отримати чіткі відповіді. А якщо додати до цього необхідність перевірки земельних рішень, можливих політичних контактів та судових прецедентів, постає ширша проблема: наскільки незалежним, послідовним і прозорим є правосуддя там, де ціна судової помилки може вимірюватися не лише долею конкретної людини, а й долею державних активів?

170 клопотань про обшуки за дев'ять місяців: чи не перетворюється судовий контроль на конвеєр?

За даними аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, наведеними «Апострофом», за дев'ять місяців 2026 року слідчі судді ВАКС розглянули 678 клопотань про проведення обшуків. Із них 170 припали на Ігоря Строгого — рівно чверть загальної кількості.
За інформацією видання, у період із 2023-го до 2026 року на рахунку судді було 579 справ щодо обшуків.
Окремої уваги заслуговує серпень 2026 року. За наведеними підрахунками, упродовж двох тижнів — із 12 до 26 серпня — суддя розглянув 102 клопотання про обшуки. А 13 серпня ухвалив 28 рішень: 13 щодо обшуків, 14 щодо тимчасового доступу до документів та одне щодо арешту майна. Якщо умовно розподілити 28 рішень на восьмигодинний робочий день, отримаємо приблизно 17 хвилин на одне рішення.
Звісно, цей розрахунок не доводить, що суддя фактично витрачав на кожне клопотання саме стільки часу: матеріали могли вивчатися заздалегідь, а рішення готуватися поза межами конкретного робочого дня. Проте сама концентрація справ потребує пояснення.
Обшук — це не формальна процедура. Він може означати вторгнення до житла, вилучення техніки, документів та інших речей, обмеження доступу до інформації й серйозні наслідки для людини або підприємства. Саме судовий контроль має не допустити необґрунтованого втручання держави у права громадян.
Тому питання не в тому, чи може суддя розглянути багато клопотань. Питання в іншому: як забезпечується індивідуальна, повна та неупереджена перевірка кожного з них?

Апеляція вже вказувала на проблеми з обґрунтуванням

У матеріалі «Апострофа» наведено приклади рішень Апеляційної палати ВАКС, які ставлять питання щодо аргументації в окремих провадженнях.
Зокрема, у справі № 991/5533/25 апеляційна інстанція визнала непереконливими доводи про неможливість копіювання інформації з мобільного телефона без експертного дослідження, оскільки відповідних доказів матеріали справи не містили.
У справі № 991/4267/25, за даними публікації, апеляційний суд також звернув увагу на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження.
Ці приклади самі собою не доводять системного порушення з боку Ігоря Строгого. Проте вони дають підстави для предметного аналізу: які саме аргументи судді не витримали перевірки в апеляції, чи були усунуті відповідні недоліки та чи вплинули вони на права учасників проваджень.
Водночас у тій самій публікації згадуються випадки, коли суддя повертав прокурорам непідписані клопотання та відмовляв у застосуванні суворішого запобіжного заходу. Це також необхідно враховувати, аби аналіз був повним, а не вибірковим.
Однак ключова проблема залишається: суспільство не бачить повної зведеної статистики, яка дозволила б оцінити співвідношення задоволених, відхилених і частково задоволених клопотань про обшуки. Без таких даних оцінити ефективність судового контролю значно складніше.

Земельні справи: де закінчується судовий розсуд і починаються питання до правосуддя?

Окремий напрям журналістської перевірки — судові рішення, які стосуються земельних ділянок, державної та комунальної власності, меж територій і законності оформлення прав на землю.
У контексті діяльності Ігоря Строгого редакція вважає за необхідне перевірити, чи існують судові рішення, які могли вплинути на збереження або втрату земельних активів держави чи територіальних громад, хто був зацікавлений у відповідних рішеннях і чи отримали всі сторони належну можливість захистити свої права. Це особливо важливо у справах, де йдеться про великі площі землі, історичні акти землекористування, зміну меж ділянок або розбіжності між документами та фактичним станом майна.
Проте для обґрунтованих висновків необхідно встановити конкретні номери судових справ, зміст рішень, позиції сторін, результати апеляційного та касаційного перегляду, а також документально підтверджені наслідки для власників і держави.
Якщо судове рішення створює умови для втрати державної землі, суспільство має право знати, чому воно було ухвалене, якими доказами керувався суд і чи перевірялися альтернативні правові підстави.
Водночас саме по собі ухвалення рішення на користь певної сторони не доводить покривання незаконного заволодіння землею. Такі висновки можливі лише після аналізу конкретних документів та обставин.
Редакція пропонує розглядати земельний напрям не як наперед визначене звинувачення, а як предмет повноцінного розслідування, результати якого мають ґрунтуватися на доказах.

Вінниця, Порошенко та питання можливих корупційних зв'язків

У журналістському середовищі та публічних обговореннях можуть виникати питання про професійні, особисті або політичні контакти суддів із представниками влади та впливовими політичними діячами.
У цьому контексті є інформація від джерел, що Порошенко використовує суддю ВАКС Строгого для  реалізації земельних схем, зокрема по рейдерських захопленнях та іншим.
До речі, нагадаємо, що Ігор Строгий був призначений на посаду судді Вищого антикорупційного суду Указом Президента України № 128/2019 від 11 квітня 2019 року УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №128/2019.
Перед цим він працював юрисконсультом на підприємстві пов'язаному з Петром Порошенком, а з 2012 року був суддею Шаргородського районного суду Вінницької області. В регіоні який відомий як вотчина Петра Порошенко.

Судові прецеденти: чи однакові правила для всіх?

Не менш важливим є питання послідовності судової практики. У справах, де перетинаються інтереси держави, бізнесу, політичних діячів і правоохоронних органів, суспільство має бачити не лише резолютивну частину судового рішення, а й логіку, на якій воно ґрунтується.
Чому в одних справах суди вимагають додаткових доказів, а в інших вважають наявні матеріали достатніми? Чому аналогічні правові ситуації іноді отримують різну оцінку? Які аргументи сторін суд визнає переконливими та чи витримує ця аргументація перевірку апеляційної інстанції?
Щоб відповісти на ці запитання щодо Ігоря Строгого, потрібно зіставити конкретні рішення за подібних обставин, дослідити правові позиції судів вищих інстанцій і перевірити, чи є відмінності в підходах юридично обґрунтованими. Саме такий аналіз дозволить відрізнити допустимий суддівський розсуд від можливих ознак непослідовного застосування закону.

Хто контролює голову антикорупційного суду?

Посада голови ВАКС не звільняє суддю від обов'язку діяти в межах закону та забезпечувати належну якість правосуддя. Навпаки, суспільна увага до роботи керівника антикорупційного суду закономірно є підвищеною.
Відповідальність за прозорість судової системи не означає розкриття таємниці досудового розслідування чи публікацію матеріалів, доступ до яких обмежено законом. Але там, де можна оприлюднити узагальнені дані, пояснити організацію роботи та надати відповіді на питання про судову практику, мовчання не сприяє довірі.
Редакція вважає за необхідне звернутися до ВАКС із запитаннями щодо статистики розгляду клопотань, організації роботи слідчих суддів і механізмів забезпечення якості судового контролю.
Окремо необхідно отримати пояснення щодо конкретних земельних рішень, якщо їхній зв'язок із діяльністю судді буде підтверджений документами.

Висновок: антикорупційний суд не повинен бути поза суспільним контролем

Україна не може дозволити собі ситуацію, коли будь-який орган, створений для боротьби з корупцією, автоматично вважається бездоганним лише через свою назву або статус.
Суд має право на незалежність. Але незалежність не означає недоторканність від професійної критики, журналістського аналізу та суспільних запитань.
Наведені статистичні дані щодо розгляду клопотань про обшуки та приклади апеляційного перегляду створюють підстави для предметного обговорення якості судового контролю. Інформація про можливі політичні контакти й земельні рішення, своєю чергою, потребує документальної перевірки, а не припущень.
Редакція вважає, що суспільство має право знати, як ухвалюються рішення в антикорупційному суді, чи однаково застосовується закон до всіх і чи захищені державні інтереси там, де на кону земля та інші цінні активи.
Ми закликаємо ВАКС надати відповіді на поставлені запитання та готові опублікувати позицію суду, Ігоря Строгого й інших осіб, яких стосуватиметься подальше розслідування.
Тому що справжня незалежність правосуддя перевіряється не відсутністю запитань, а здатністю дати на них аргументовані відповіді.
Джерело статистичних даних і прикладів судових рішень: Максим Северинко, «Апостроф», 6 жовтня 2026 року — «17 хвилин на ухвалу: як голова Вищого антикорупційного суду санкціонує обшуки у режимі конвеєра».

Примітка редакції: матеріал містить питання, що потребують подальшої перевірки. Твердження про особисті зв'язки, можливий конфлікт інтересів або сприяння незаконному заволодінню землею не вважаються встановленими фактами без належних доказів. Позиція судді та інших згаданих осіб підлягає отриманню й оприлюдненню.