Десять операцій Збройних Сил України, що змінили хід війни і дозволили зберегти незалежність України. Цей перелік помітно відрізняється від тієї «версії» війни, яку з літа 2014 року нам нав'язували декілька антидержавних ЗМІ, а також піар-служби окремих добровольчих формувань.
В якості бонусу до українського варіанту статті додано ілюстрації — фото та мапи.
В статті використовувались книги Сержа Марко «Хроника Гибридной войны„, Михаила Жирохова“Боги гибридної війни„, матеріали Александра Шульмана и Романа Туровця, а також власні досліди автора.
Операції подані в хронологічній послідовності.
Сторінка автора на Фейсбук https://www.facebook.com/surkov.blog/
Переклад українською Serhiŭ Ǩyholɩ
1. Захоплення Донецького летовища (26 травня 2014)
Зведене військове формування, до якого увійшли підрозділи 95-ї аеромобільної бригади, 3 і 8 полки, 140 центру спеціального призначення (всього біля 243 людей) раптовим ударом при підтримці штурмової авіації вибили з «Нового терминалу» Донецького летовища угрупування ворога (400-450 одиниць), яким керував колишній командир донецької «Альфи» Александр Ходаківський.
Сепаратисти очікували що летовище буде покинуте українськими військовими, через це таємно підготовлена контратака принесла перемогу і завдала значного тактичного і морального удару ворогу.
Захоплення частини будов летовища дозволило втримати його до 22 січня 2015 року, обмежити дії та зупинити ворога. Це стало важливим фактором стримування при вторгненні ВС РФ в конці серпня.
2. Визволення міста Дзержинська (21 липня 2014)
Маючи задачу захопити ключові об'єкти (будівлю адміністрації та позицію батареї «Град») для забезпечення входження в місто основних сил дві групи спеціального призначення, 73 та 140 центрів, зранку 21 липня ввійшли в Дзержинськ(нині Торецьк). Але група, яка штурмовала адміністрацію, була виявлена і заблокована сепаратистами.
Дізнавшись про початок штурму, з Горлівки, що в 15 км від Дзержинська, вийшла колона терористів чисельністю біля 200 одиниць у супроводі танків та БТР. Це були практично всі наявні сили ватажка терористів Безлера(Бес), садистичні схильності якого стали відомі до того часу, широкому загалу. Підрозділи МВД і ВСУ, дізнавшись що в місті механізована група терористі, не ризикнули входити в місто.
Спецпризначенці 73 та 140 центрів втримували будівлю адміністрації сім з половиною годин, успішно відбивали всі атаки ворога, при хірургічній підтримці артилерії та штурмової авіації.
Загони сепаратистів в результаті бою були знищенні та розсіяні, а бронетехніка спалена. Терористи були змушені «розсипом» з панікою тікати з міста.
Група спецпризначенців (43 людей), згідно різних даних, знищила до 150 одиниць терористів, після чого «Бес» так і не зумів поновити бойовий потенціал свого угрупування. Ані мешканці, ані будинки Торецька (окрім адміністрації, яку сепаратисти спалили вогнеметами) не постраждав. Втрати українських спецпризначенців склали: один тяжкопоранений, шестеро легкопоранених і жодного вбитого.
3. Визволення Лисичансько-Северодонецької агломерації (24 липня 2014)
В системі оборони терористів та колаборантів «ЛНР» Лисичанськ і Северодонецьк були визначними населеними пунктами влітку 2014. сепаратисти збудували фортифікаційні споруди на висотах, в містах встановили блокпости, в житлових будинках спорудили вогневі позиції. Генеральним Штабом була спланована загальновійськова операція, командувати якою було призначено полковника Забродського (на той час командир 95 бригади ДШВ). З різних сторін, на околиці Лисичанська вийшли батальйонно-тактичні групи 95 і 51 бригад та добровольчого батальйону «Донбас» і, діючи узгоджено, взяли під контроль мости та встановили свої блокпости. Лисичанськ звільняли поступово через брак сил для повного оточення міста.
Стримати наступ українських військ ворог не зміг попри звірячий спротив. Блокпости на роздоріжжі трощили танками, вогневі і снайперські позиції гасили стрілковою зброєю та гранатометами.
Звільнення Лисичанська сприяв відновленню контролю декількох районів Луганської області; батальйонно-тактичні групи ВС РФ, що зайшли в Україну через місяць так і не спромоглись прорватись вглибину країни на лисичанському напрямку.
4. Артудар на російську колону під Савур-Могилою (13 серпня 2014)
В районі Сніжного, за інформацією розвідки, в цей день з'явилась колона 18 окремої мотострілецьколї бригади РФ. По голові колони завдали ракетного удару. Після доповіді розвідки про ураження голови колони та її зупинки, нанесли ракетного удару по хвосту . По заблокованій колоні, між головою і хвостом, впродовж колони відкрили вогонь з розділенням точек прицілювання кожної РСЗВ «Смерч». За словами одного з артилеристів: «Однією Точкою зупинили, іншою заблокували, а потім Смерчами причесали...»
Колону повністю знищили, майже ніхто не врятувався. Загальні втрати у техніці склали 46 одиниць, за інформацією агентурної розвідки. Одна з ракет влучила в придорожну заправку, яка вибухнула, що спричинило ще більший хаос.
5. Артудар на штаб російського угрупування (24 серпня 2014)
Розвідка виявила та доповіла в штаб АТО, командний пункт «Центра территориальных войск Южного округа» (так звалося угрупування російських військ що воює на Донбасі). КП був замаскований під польовий вузол зв'язку та був розташований біля Луганського летовища та села Новосвітловка.
Було завдано подвійний ракетний удар «Точка-У»: по пункту управління — дві ракети та по скупченню особового складу і техніки, чотири ракети. Всі цілі були повністю знищенні. Втрати ворога, за даними агентурної розвідки, склали близько п'ятдесяти військовослужбовців, серед яких було два генерали. ВС РФ втратили керованість і не змогли розвивати вторгнення завдяки цій операції, кінець-кінцем представники РФ змушені були почати перемовини про перемир'я.
6. Артудар по штурмій колоні РФ під Новоазовськом (1 вересня 2014)
Поблизу населеного пункту Новоазовськ виявили зосередження особистого складу та техніки ворога в ніч з 01-02.09.2014 року, які мали штурмувати Маріуполь. По ним, за рішенням штабу АТО, завдали ракетного удару через який батальйона тактична група втратила боєздатність та «керованість», яку вивели на територію РФ, а Маріуполь не було захоплено.
По деяким джерелам, після цього удару НГШ РФ Герасімов особисто зателефонував Віктору Муженко і прохав дати можливість евакуювати велику кількість поранених та вбитих, за деякими джерелами, сама ж евакуація тривала близько трьох діб.
7. Рейд десантників (1-5 вересня 2014)
Південний напрямок (сектор «М»), в кінці серпня, залишився майже без прикриття через брак резервів ЗСУ. Підрозділам 79 та 95 бригад ДШВ був даний наказ здійснити марш з районів Краматорськ-Слов'янськ у напрямку Маріуполя задля збереження контролю над районом. Десантники, просуваючись з боями, вибили терористів з Вугледара, Владіміровкі, Благодатного, Новотроїцька, Еленовкі, Ніколаевкі та Докучаевська. Було виявлено й знищено велику кількість ворогів, озброєння та військової техніки.
По напрямку Волноваха-Маріуполь і назад, 4 вересня, були здійснені «демонстраційні дії».
Штурмові загони 79 і 95 бригад ДШВ при підтримці артилерії 5 вересня перейшли річку Кальміус і приступили до звільнення Тельманово та Новоазовська, однак наставше перемир'я змусило їх повернутись. Ворог прийняв рейд бригад ДШВ, в якому приймали участь близько 1500 людей, за широкомасштабний контрнаступ української армії. Було зірвано захоплення Маріуполя, зупинило вторгнення на південному театрі бойових дій та дозволило повернути контроль над рядом населенних пунктів.
8. Підрив дамби на річці Карапулька (2 лютого 2015)
В 6 км. Від Логвіново на дамбі, яка перетинає р. Карапульку, розвідгрупа українських спецпризначинців виявмла сліди російських танків, які проводили інженерну розвідку переправи. Перехід по дамбі, котра знаходилась на лінії Горлівка-Логвіново та мала ширину близько 15 метрів, бронетанкової групи ворога перетворив би Дебальцевський плацдарм на котел, де вже йшли запеклі бої.
Командир групи спецпризначенців капітан-лейтенант Ковальчук разом з інженерами дочикавшись темряви видвинувся до дамби на вантажівці «Урал» з 400 кг тротилу на борту. Спецпризначенці, прикриваючи саперів, вели вогонь по спостережному пункту колаборантів, де знаходилось близько 20 терористів.
Сапери, працюючи під вогнем ворога, пробили шурфи, заклали вибухівку та підірвали дамбу незадовго до підходу ворожої колони, зробив неможливим переправу техніки.
Чіткі і грамотні дії спецпризначенців та саперів змусили ворога змінити плани і це дозволило втримати контроль цієї ділянки оборони та не дали заблокувати угрупування під Дебальцево, яке складало 6000 людей.
Свідчення одного з учасників: «Ядерний грибок доводилось бачити? Ну, от штука подібного штибу. Балки- їх просто так фуххх! – як пушинки размітало. И з'явилась величезна яма. Противник висунувсь – ну а що вже, в дупу собі засунь ту дамбу...»
9. Артудар на ж/д станцію Іловайск (13 лютого 2015)
В розпалі боїв під Дебальцеве у відповідь на обстріл російськими «Смерчами» штабу АТО , Краматорське летовище, було нанесено «удар відплати» в районі ж/д станції Іловайськ, місце базування російських реактивників. При плануванні удару розвідкою були виявлені два ешелони з особовим складом, боєкомплектом і паливом, які в цей момент знаходились на ж/д станції Іловайськ.
Обидва ешелони були знищенні ударами «Смерчів», як з'ясувалось пізніше, саме в цей момент вивантажувалася російська батальйонно-тактична група, що була призначена для захоплення Волновахи.
Через миттєву реакцію наших артилеристів було зірвано широкомасштабний наступ ворога, де захоплення Дебальцево, за планом російських штабістів був лише початковим етапом.
10. Відбиття ворожої атаки під Мар'їнкою(3 липня 2015)
Терористичні угрупування складом у кількості біля двох батальйонно-тактичних груп 3 червня вирушили на штурм Мар'їнки, міста-сателіта на південно-західному напряму від Донецька. Отримавши розвідінформацію про майбутній штурм, українські підрозділи відійшли в тил, потайки підтягнувши артилерію взяли ворога у «вогневий мішок».
У результаті грамотних дій було нанесено вогневе ураження всім угрупуванням ворога. Українська артилерія накрила декілька одиниць військової техніки «ДНР» на мосту в Петровському районі, яка заблокувала відхід терористам.
Терористи «ДНР» намагались прориватись в Донецьк, але шляхи відступу прострілювались артилерією і стрілковою зброєю. Частина колаборантів сховалась на кінній базі у Мар'їнці, але після нанесення вогневого ураження вони в паніці почали тікати, прориваючись в Донецьк.
Російські окупанти разом зі своїми ручними терористами, а також і увесь світ побачили в боях під Мар'їнкою те, що українська армія за рік війни стала грізною силою і в змозі утримувати зайняті позиції. Спроб силового захоплення українських населених пункті ворог, після поразки під Мар'їнкою, більше не робив.
Якщо ви знайшли помилки, відпишить, будь ласка, в коментарях.