Син мого колеги кілька років працював будівельником у Польщі. Зараз повернувся та працює вдома. Чому? А тому, що зарплатня, яку будівельники отримують в Украні, зрівнялась із польською. Це зветься «ринковими методами конкуренції», як хто не зна. Бо схоже, що це знають не усі.

Нам зовсім нещодавно (так, під час виборів), з майже щирими сльозами розповідали, що виїхала на заробітки ледь не уся Україна. І, звісно, дехто захотів потримати в руках їні гроші. Щоб трошечки до рук прилипло.

На словах ми- за ринок, вільну конкуренцію та усе таке. Ми навіть документи міжнародні підписуємо, про запобігання подвійному оподаткуванню. Але... до чого ж гарна та приємна ота штука, якщо вона в чужих руках! Велика й товста, тому хочеться трохи від неї забрати собі. І це я не про державу, аж ніяк! От зараз поясню.

Обіцяють нам щастя. Буде, мовляв, фонд добробуту, в який треба буде відслинювати свої зароблені 5 відсотків, чи скільки там. Нє-нє, це не податок! Це ваша, заробітчани, страховка та взагалі: за послуги. База даних вакансій там буде, по усіх країнах. А це усе грошей коштує. Та й зарплатню треба платити тим, хто отой самий добробут і забезпечуватиме. Коротше, «гасударство заботіцца».

Ви можете отой, поки що віртуальний фонд вважати не корупційним та чесним? Я- ні. Чому- я поясню.

По-перше, хто хоче їхати, той роботу знаходить. Так, платячи посередникам. Які зацікавлені в нормальній роботі для свого клієнта. Бо чим краща робота, тим більшим буде їхній прибуток. Згодні? А тепер уявімо собі тіточку, яка сидить у офісі десь у райцентрі. Вона не бігає закордонами, не домовляється з роботодавцями: вона сидить. І що там у неї в тій базі буде- хто зна. Швидше за усе- нічого. Просто треба буде сплачувати як приватним посередникам, так і державним.

Тепер про страхування. Ось хтось поїхав, скажімо, до Польщі. Є робота, запрошують, посередник усе пробив... А тут раптом: от халепа!- щось не складається. Я не беру до уваги випадки, коли людині взагалі не треба було нікуди їхати: бо нормально працювати вона несподібна, бо не дуже освічена. Таке, на жаль, теж буває. Людина розумна, а надто, як вона вже не вперше їде працювати, щось собі обов'язково знайде. А тоді: це страховий випадок чи ні? Значить, повинен бути якийсь документ, що розділяв би усілякі прикрості, що з вами трапилися за кордоном, на страхові на не страхові випадки.

І їдете ви до отієї тітки, що сидить у офісі у вашому райцентрі. А вона вам каже: а це не страховий випадок. Або: так, цей випадок страховий, але грошей катма, в країні самі бачите, що робиться, тому лишайте документи (а я через місяць повідомлю вас, чого в них не вистачає), а там буде видно. І нікуди ви не дінетесь: поділитесь з отією тіткою, та отримаєте половину страховки. І радітимете.

Я звожу наклеп на святих держслужбовців? Та ні, просто у мене непогана пам'ять. І я добре пам'ятаю, де на початку 90-х можна було побачити новинки західного автопрому. Пам'ятаєте? Біля податкової! Трудівники- податківці пішки не ходили, та при мізерній зарплатні їхдили на дуже непоганих машинках. Які, звісно, обслуговували майже задарма.

Тому оцей, поки що віртуальний, «Фонд добробуту», я б перейменував на «Фонд добробуту держслужбовців». І цей фонд- зразок абсолютно неринкової конкуренції з іноземними роботодавцями. Бо там, де 5 відсотків, буде усі 10-15, якщо порахувати усе, що там придумають. І робиться це для того, щоб офіційно працювати за кордоном стало невигідно. Або працюй тут, або на Заході, але «в темну», ділючись грошима з криміналом. Головне, щоб робітник, як та корова, доївся, але якимось чином не здихав. Ледь-ледь.

Я пам'ятаю, як за веселих 90-х, до підприємців, що тільки-но зареєструвались, нічого не встигнувши заробити, приїздили міцні хлопці з пропозицією «захисту» за певну, немаленьку, суму. Інформацію бандюки, звісно, отримували в Податковій чи в Пенсійному фонді, чи ще в якійся з державних установ. Що були покликані збільшити, покращити, підняти та таке інше.

Пам'ятаєте, я на початку писав, як будівельники почали повертатися з Польщі? Це, як на мене, сигнал для тих, у кого влада та гроші:"Треба щось робити. Бо роз'їдуться найактивніші та найрозумніші. А хто працюватиме на нас?". І оте "на нас"- це аж ніяк не про державу. І законописці, отримавши замовлення, вже створюють для нас фонди віртуального для нас та реального для себе добробуту. Бо хрін в чужих руках завжди довший та товщий.