Мабуть, ви вже чули: Слєдствєнний Комітєт РФ возбуділ кримінальну справу за статтею «Міжнародний тероризм» з приводу наглої смерті єнєрала курощупних військ Олександра Захарченка. А як його по батюшкє, я ніколи не знав. Усі більш-менш поважні особи російського істеблішменту висловились із приводу цього, як сказав, наприклад, головний ла-ла-ла Расєюшкі В.В.Путін, «підлого вбивства». Неповажні особи расєйського істеблішменту, усякі дугіни-жиріновскіє, ще висловлюватимуться та висловлюватимуться.

А мені цікаво. Наскільки я розумію, стаття «Міжнародний тероризм» діє, коли громадянина РФ задвохсотили якимось протиприродним чином. Або будь-кого, але на території Расєюшкі. Якщо так, до чого тут Захарченко? Він що: громадянин Расєюшкі? Чи на її теренах його примружили? Ні. А на нєт навіть на Росії, суда нєт.

Можу порадити Слідкомові Ерефії: можна порушувати кримінальні справи проти українців, коли ті примружують чергового расєйського «добровольца», «відпускника», взагалі, якогось іхтамнєта. Усе сходиться: громадянин? Громадянин. Прикопаний? Саме так. Возбудіть уголовноє дєло! Ура! Дайош! Фошизди!

А чого: непогано виходить у СК РФ, весело: робота кипить, діла підшиваються. Звісно, можна своїх «іхтамнєтов», не доводивши їх до дірки поміж ріг, саждати за статтями «тероризм» чи «найманство». Бо відповідні статті на Расєюшкє існують, як і в цивілізованих країнах. І при справі усі слідаки, і, дивись, престиж міжнародний піднявся б, цінували б Расєюшку, як таку, що виконує ті документи, які сама підписала. Але так не цікаво.

Тому Слідчий Комітет порушує, чи як ізящно це перекладається на язик, возбуждаєт кримінальні справи з приводу того, що ні сам СК, ні їхнього ла-ла-ла-президента, ні взагалі Расєюшку, не повинно пєцати ні з якого боку. Але усє возбуждаєцца та возбуждаєцца Слєдствєнний Комітет. Усє більше й більше возбуждаюцца на екранах ТБ усілякі кісєльови-соловйови. «Фошисти», «хунта», «убівци» та ваащє «каратєлі».

Хлопці та дівчата зі Слідкому! Не дуже там возбуждайтесь, дивлячись на нас: це збочення. Не ваша слідача справа пхати зашмаркляного носа до чужої держави. Дивіться на себе. Чомусь ви не дуже возбуждаєтєсь, згадуючи про вбивства Нємцова, Політковської, Лістьєва... «Кто убіл, кто убіл? Кто надо, тот і убіл»- так ви розслідували ці справи, та й багато інших. У себе ви ні хріна не бачите, а в шпарину в паркані підглядати ви, звісно, мастаки. Чомусь. Дайте, я трохи вас підучу.

З давніх давен при розслідуванні злочинів, користувалися принципом: «Шукай, кому вигідно». Нам Сашок-курощуп був потрібен живим, бо дофіга знав. Де, хто, що та за які гроші. А вам, якраз, люди з такими знаннями аж ніяк непотрібні, бо можуть накликати на ваші не надто розумні голови ще дещицю таких корисних санкцій. Нам Сашок був потрібний на суді, де він би співав соловейком, розповідаючи усе про вашу мерзенну роль у війні. А вам, навпаки, він потрібен дохлим та холодним, щоб замість напівдебіла в камуфляжі, ви явили б на очі публіці не дебіла, та в костюмі. Щоб сказати: «Он ні в чом нє віновєн, с нім разговарівайтє». Хіба ні?

Ваш вождь учора розводився про «подлоє убійство» та обливався крокодиловими сльозами, страждаючи душею, згадуючи нещасних людей «юго-востока». Це він про М'янму? Чи про Таїланд? Чи на расєйському юго-востокє щось негаразд? Так ні, там всьо пучком: процес передачі земель Китаю йде як брехня по селу. А, це він про наш «юго-восток»? Ну що ж: злодій часто кричить: «Держіть злодія!!!». А Вовочка, взагалі, на «перевід стрілок» пацан тренований. Вже не буду про МН-17. Не буду про гопоту, що було привезено в наші міста. Яка бігала, скажімо, харківськими вулицями, перегукуючись: «Гдє здєсь Дума»? Чотко видно: як про Думу питають, то це, канєшно, мєстниє антіхвашисти. Ці бігали Харковом, а такі самі- Запоріжжям, Донецьком, Луганськом, Одесою...

Враження таке, що як тільки хтось із російського Слідкому подивиться в бік України, так на нього нападає страшна хвороба: пріапізм. Хвороблива та болюча ерекція. І тоді ходить він такий возбуждьонний, і справи кримінальні, щодо громадян іноземної держави та на події в іноземній державі, чомусь усе возбуждаються та возбуждаються.

А як страждає на цю хворобу товаріщ Гундяєв! Правда сказати, дивиться він не так на саму Україну, як на гроші, що широкою рікою й досі ллються до скарбниць РПЦ ФСБ. На Лаври, в яких скупчені немаленькі статки. Бо, враховуючи те, що товаріщ Гундяєв вельми жваво приторговував горілкою та цигарками, гроші у нього викликають ще ту ерекцію. Хоча, дивлячись на світлини, де його зустрічають «ескорт-черниці» з такими фігурками, що пень зацвіте, здогадуєшся, що нашому «монашествующєму» любителю дорогих годинників ніщо людське не чуже. Хоча учорашня фрустрація, сподіваюся, його дечому навчить.

Пріапізмом страждає й сам царь-батюшка, який отримав, завдяки своїй хворобі, таке влучне прізвисько. А хвороба таки впливає й на психіку, та й гормональний фон, мабуть, страждає. Чи не перетворюється, часом, дєдушка в бабушку?

Та й 87 відсотків тамішнього народца теж хворіють на пріапізм. Бо їм дуже подобається «кримнаш». Бо «нє хотітє с намі, значіт, прєдатєлі». Бо «хахли, сдохнітє бєз нашего газа». Бо «мало вас убівалі». Я розумію, що більшість з них, коли припече, заниє: «Да ми чо, ми нічо, всьо вєрхушка, а что я могу». Бо кулака в носа- це вони розуміють. А більше нічого. І сперечатися, щось доводити- даремна справа. Просто треба пам'ятати весну та літо 14 року та радісні виски «мишебратьєв».

Поки наші сусіди здатні більш-менш безпроблемно дихати, доти й будуть вони, дивлячись у наш бік, страждати на пріапізм. І, якщо з'явиться хоч найменша можливість, так і полізуть: чи просто напавши, чи залившись облудними сльозами та обдуривши. А нам ніяк не можна цього забувати. Як би не хотілося. Як би гарно не співали трубадури та трубадурні «миру» з окупантами. Яких би дарунків не обіцяли. Бо «бійтесь данайців, що дари приносять».

От же послав Господь приапіжджених сусідів...