Карочє, на каналі «Прямий», в програмі «Ехо України» (нічого не нагадує?), ведучий Ганапольський заплював глядача, що попросив його розмовляти українською. Глядач відгріб по повній.
Виявилося, що правільний укрАінєц повинен розмовляти на абщєдоступном. Бо ведучий хоч і розуміє па-укрАінскі, але розмовляти не на язикє йому прєтіт. Бо із-за такіх, як глядач, і залізла в Україну Расєя, тому й точиться війна. Тому й Крим відняли. А сиділи б тихо, забувши мову, користалися б язиком, мали б Януковича як кремлівську маріонетку та оточуючих його «підлеглих» із російськими паспортами- і було б усе харашо.
Тут аж кілька цікавинок, як на мене. Перша: канал «Прямий» щиро та відкрито топить за «русскій мір». Друга: Тему «миадіннарод» Расєя, судячи з усього, не залишить ніколи. Бо саме баєчка про «адіннарод» додає солідності росіянам. Давня історія тішить їхнє его. І якби легітимізує, принаймні, в їх власних очах, намагання присмоктатися до України так, щоб було не відірватись. Адін же ж народ! А нас больше, значіт, ми старшиє. Ось і казочка уся. Є й третя цікавинка: назва програми. Назву подано російською, бо якби українською, то була б «Луна» чи «відлуння», а не якесь там пришелепкувате «ехо». Так і напрошується: є «Ехо Москви», а є його філія. На українському, нібито, каналі.
Інколи здається, що держак на отих граблях, на які регулярно стаємо, вже відполіровано нашими лобами до блиску. А нам мало. Ми ніяк не запам'ятаємо деякі прості речі.
Перше: Хай і нема пророків у своїй вітчизні, але нема їх і в чужій. Не можна роззявляти рота перед першим-ліпшим бевзем тільки тому, що він «із самої Москви приїхав». Слова «москвич» та «дебіл» досить часто не конфліктують між собою. А якщо витріщатися на пересічного іноземного дурня, як на пророка- то тим самим покажеш, що ти дурніший за нього. Тому- не треба.
Друге, та чи не найголовніше. Пам'ятаєте знаменитий вислів Чорномирдіна: «У нас какую партію нє создавай, получітся КПСС»? Так от: який би опозиціонер на Росії не був, його мета- стати Путіним, більшим чи меншим. Якщо він, опозиціонер, емігрувавши з Росії, всіляко бореться з путінським режимом (не бачив таких, мабуть не пощастило), то його основною метою буде не краще майбутнє для України, а краще для Росії. Ну хіба ж не зрозуміло? А то як же? А що таке Росія без України? Тому закінчується російська демократія на українському питанні. Тому будь-який російський опозиціонер, навіть той, що каже нам: «Звичайно, Крим ваш, а я вам його вже завтра поверну!», не скаже, але обов'язково подумає: «Тому що післязавтра я заберу до себе вас разом із Кримом». А ми шанобливо вислуховуємо, як лузер з гарно підвішеним язиком, що нічого не зробив у себе вдома, вчить нас жизні.
Вже змовчу про канал, який надав можливість панові Ганапольському працювати та підтримувати фейки про «адіннарот». Лише згадаю, як казали на «прямому» в серпні минулого року: «Єслі би Ганапольского нє било, єго надо било видумать». На Росії- не знаю, мене не цікавить. А в Україні його якраз і було видумано. Бо що він міг сказати нам нового? Чому навчити? Так що нагадаю, вже, мабуть, всоте: будь-яка путінська опозиція має на меті усунення Путіна, але не його вертикалі та не його режиму. А щодо України Путін та його опозиція думають та роблять однаково. Різниця в несуттєвих деталях.