«Вияснілась причіна, по которой многіє украінци сходят с ума»- пише пріснопам'ятний сайт «Сцарьград» імені Пуцькіна. Думають про нас, сучі діти! Заботяться. Цікаво тільки, а «многіє»- це скільки?

Якщо згадати узкій язик, та й не тільки його, а ще й різні мови, то «многіє» повинно означати «більше половини». Чи принаймні «близько половини». Цікаво виходить: країна, що заселена психами.

Мабуть ми усі звикли жити поряд з ментально хворими, тому вже не звертаємо уваги, як «многіє» наші співгромадяни якщо ложку до вуха не несуть, то до автобусів усміхаються. А на день розп'яття узкоязичних (це у нас щонеділі), зі смолоскипами в одній руці та балончиками монтажної піни в зубах (бо ще одна рука потрібна, щоб зігувати), йдуть колони Наполеонів, Юліїв Цезарів та цариць Савських.

Ось тут абідна, знаєте: як про психів, то ми вже наче не «адіннарод». Та й то таке: був би «адін», так вибирали б ми собі того, кого порекомендував би черговий російський путін. Чи взагалі, написали б у Конституції, що президента нам у Москві призначають- та й усе по тому. Навіщо оті клопоти!

Але досить тільки трішечки подумати- і згадується російський поет та дипломат Грибоєдов (не Лавров!). З його знаменитим монологом Чацкого: «А судьі кто?». Ми в школі колись на пам'ять цей монолог вчили. Так от, щодо суддів.

Вже з 1991 року комунізм нібито не державна ідеологія. І Лєнін вже не вищий за Бога, «якого нема», а як би звичайна людина. Але за 27 років поховати Лєніна, винести кадавра з Мавзолею та поховати по-людськи, так і не спромоглися. Ну то таке: ніколи, роботи іншої багато, ще щось завжди перебиває. Але ось Путін, котрий зараз путін всєя Расєї-Масковії, сказав, що комунізм споріднений з християнством. А кадавр із мавзолею- як мощі святих. Уявляю, як в пеклі, в казані зі смолою, хлюпається Вовка-морковка та лютує: «Бляяяді! Расстрєлять! Повєсіть! Вот пусть, сука, сюда попадьот, я єму сдєлаю!». За менші гріхи (а історію КПРС Путін, звісно, вчив та знає) Лєнін обізвав Луначарського «богоіскатєлєм» та заплював усю мордяку. І те, що перший наркомпрос помер, не дочекавшись Сталіна при владі, йому- як дарунок долі. Бо за порівняння комунізму з християнством він би вмирав довго й погано.

А теперішні російські вожді порівнюють. А піпл хаває. Так хто там хворий?

Коли щось треба- то мишебратья. Коли щось не виходить з мишебратством- фошизди.

Расєйський інтернационалізм: ти інтернаціоналіст, якщо любиш Расєю, лічно Путіна та ненавидиш свою країну.

Расєйський антіхвашизм: кадри на зразок садиста-недоробка Мільчакова, Гіркіна та інші Моторили.

На Росії ті, хто при владі, майже усі носили погони або армійські, або КГБшні. Але хунта, тобто військовий уряд, у нас, а не у них.

Довготривалим шляхом селекції виведено народєц, що майже увесь любить путіна, чи то пак, президента. І усі люблять однаково: стабільнеость, с калєн, врагі кругом... А подумати: а чому раптом врагі, а чому стільки, а чи не можна якось помиритися- не йде в голову. Бо Путін думає за усіх. Буде потрібно- скаже, як думати.

От особисто я, чесно кажучи, не люблю Порошенка. Бо вважаю, що міг би він працювати більше та ефективніше, міг би не закривати очі на деякі проблеми (дофіга таких проблем!), міг би не компрометувати себе співробітництвом з багатьма колишніми ригами. А як підійде строк обирати Президента, то я подивлюся, чи будуть нові та цікаві кандиати? Тоді робитиму висновки. А узкій так не може. Точніше, не має права. Він повинен путіна (це так у них чи то президент, чи то цар називається) любити, обожнювати та хотіти від нього дитину. Тому, як послухати трьох українців, що розмовляють про політику, можна почути три думки про свого президента. А трьох расєянцев- одну, таку, що їм Кісєльов розповів. Чи Соловйов. Чи Жирик.

Любити Бога та церкву, створену Сталіним, вертухаїв, що вбивали священників, Лєніна та Сталіна, що наказували вбивати, царя Миколу Другого, якого разом із сім'єю було вбито за наказом Лєніна, кізячєство,яке вбивало тих, хто вбивав священників, любити комунізм, християнство (гундяївсько-КГБшного штибу), імперію та царизм з кріпацтвом, любити оце усе разом- на таке здатна лише глибоко хвора людина. Яка дивиться на життя ніби з різних точок зору, ніби в їй живуть різні особистості. Грецькою ця хвороба зветься шизофренією.

І як є на Расєє державна релігія: гундяївське «православіє», так є й державна хвороба, якою справжній расєйскій патрійот повинен хворіти, і то в тяжкій формі: оця сама шизофренія. Тому й крутять носами, коли чують чи щось патякають про свідомих українців.

Бо бути в несвідомому стані для узкого- самоє то. А тоді воно, знаходячись у несвідомому стані, щось про українських психічно хворих патякає. У дзеркало б глянуло, чмо болотяне.