Подейкують, що десь на Дикому Заході, в якомусь салуні, біля піаніно висіла об'ява:

«Публіку просять не стріляти в музиканта: кожен грає, як вміє».

Ну, у нас із вами салун ще той: музикант лабає без техніки, без нот, навіть без музики, але з ентузіазмом.

Кажуть, що мільйон мавп, друкуючи на друкарських машинках мільйон років, надрукують «Війну і мир». Можливо, можливо. Але навіть мільярд мавп не злабають на фоно навіть не «Місячну сонату», а й простацького «В траві сидів»... Так що ентузіазм, це, канєшно, добре, але не в царині музики.

Навесні довелося спілкуватися з психологом, який співпрацював з передвиборчим Зє-штабом. Так він розповідав, що на його погляд, Зє- щира людина, і він вірить в ті речі, які декларує.

А я собі думаю: в 5 років я щиро вірив в Діда Мороза. В 10- в щасливе життя радянських піонерів, а в 30- в те, що Радянський Союз ще й довбнею не вб'єш. А десять років тому я, грішний, вірив в те, що з Расєюшкою ми ніколи не воюватимемо. Це я до чого? А до того, що людина часто вірить в те, чого вона насправді не знає або не розуміє. Як сказано, багато знання примножує скорботу. Ерго: наш музикант про скорботу не чув нічогісінько. Так і хочеться спитати його: де ж ти, бідолашний, ріс? В якому термостаті?

Наскільки я розумію, в школі зараз вивчають основи конституційного ладу України. Принаймні, школярі це «проходять». А в інституті? А якщо ти за професією юрист? Ні, я не настільки дерев'янний, щоб вірити, що у гідранта чесно отриманий диплом. Але бодай якесь зелене поняття про власну державу повинно бути! Ну хоч щось!

«Коли я прийшов, я думав, ми будемо саджати усіх корупціонерів, мені сказали, що президент не може впливати на правоохоронні органи. Але ми можемо збирати наради з правоохоронцями. У нас крайня точка зараз є: 1 листопада. Вони повинні показати кілька гучних справ.». Нормальненько так!

А на нарадах «я, не впливаючи на них, питаю: „Де результат?“.

Не впливаючи, вимагаю результату до 1 листопада. Шедеврально!

Ще мені подобається історія про „Сватів“, Лєнку та „Миротворець“. Гарна була відповідь: карочє, „Миротворець“ неправий, а щодо Зє-дружини- „100 відсотків неправий“. Ну да: а відносно „Сватів“ наскільки правий: на 20 відсотків? На 50? На 90?

А ще наш гідрант вважає, що в політиці потрібні неуки. Краще, мовляв, хай помиляються, зате не корупціонери, не „стара гвардія“, а навпаки: „новиє ліца“. Питається: тоді чому оті „новиє ліца“ з неповною середньою освітою (зате з ентузіазмом) так гарно розбавлені в Зє-команді „старими рилами“?

Ну й як треба для неуків: головне- не розуміти, що робиш та хто тебе оточує. Портнов? Ні, не знаю. Що, поганий дядя? Не знаю, докажіть, тоді я відразу ого-го! Коломойський? Ні, не знаю,кажете, хоче Приватбанк забрати? Не чув, не бачив. „Я спитав: можу втрутитися? Кажуть, ні. Я й не втручаюсь“. Богдан? „Ні, не знаю. Йому важко: з Коломойським якісь там справи, робота, ще щось. Звільнити його? Ні, він, якщо що, сам звільниться“.

Є такий вислів: „увімкнути дурня“. Краще за усіх це вмів робити незабутній солдат Швейк. Але наш президент, здається, його переплюнув. А може він і справді щирий, він і справді має такий чистий, не затьмарений інтелектом розум. І він насправді вірить, що краще помилятися, ніж працювати в „старій команді“. Тільки про ціну власних помилок- не для себе, а для держави!- наш Фофа не думає. Йому ніколи, він працює.Складається враження, що він грає з усім світом у піддавки. Державу, кажете, просере? Ну то й що: зате не барига. Тому хай грає музика!

„Зараз відбувається послаблення моїє позиції“. Отакої! Ослабєла, значить, і лягла. Обережно, Фофочка, бубочка ти наша: хтось нехароший може скористатися з такої позиції, та ще й у неприродний спосіб.

Я вже не згадую видані під час „фуд-марафону“усілякі „абирвалги“: їх теж вистачало. Взагалі, я вважаю, що зє-марафон пройшов вдало. Фофа не читав, а казав сам, без суфлеру, тому його гігантський Ай-Кью, усі його 70 відсотків, заблищав як тільки зміг.

Сказати: тупий? Ні. Невіглас? Ні. Самозакоханий нарцис? Також ні. Невпевнений в собі чоловічок, з тих, що „маленький собачка й на старість- щеня“? Не те, щоб артист, радше, працівник сцени, що потребує уваги публіки, аплодисментів, схвалення? Людина, не здатна сприймати критику, працювати на віддалений у часі результат? Ні, ні й ні.

Він- усе це разом. Поки що він здебільшого смішний. А колись, не приведи Боже, стане геть не смішно.

Публіку просять не стріляти в музиканта. Кожен грає, як вміє. Так воно так, але я хотів би, щоб наш музикант, як мінімум, на піаніно грав руками.