Широка і загадочна русская душа. Ні, я не про якісь секрети, що в ній сховані. Просто русская душа хоче усюди, де опиняється, зробити Расєюшку, тобто, нагадити. А какати, міль пардон, то вже какати: тому нагадити ота душа намагається якомога якісніше та якомога більше та ширше.

Добриє русскіє люді зі співчуттям дивлються на усі народи, що навкруги них сущі. Як вони, темні, живуть без скрєп та ідей «русского міра»! Як вони страждають. І незрозуміло, як вони виживають там без свого Путіна. Хоча, звісно, краще, щоб Путін так і лишався одним, та керував усіма усюдами, де так солодко підвонює «русскім духом».

Спасати! Допомагати!- ці думки не полишають скромні мізки пересічного расєйського посполитого, коли він чує по телевізору, як страждають прості та найпростіші, як він сам, люди, в усьому світі. І наш скромний расєйський герой вже намагається вбити якомога більше жителів країни, якій він несе щастя, скрєпи та портрет Путіна. Та й кредити виплачувати якось треба.

«Мілліони амєріканцев, прєслєдуємиє своїмі властямі, готови пєрєєхать в РФ». Це якийсь лектор на політінформації розповів. В Краснодарському краї. Бабці, що слухали таку муйню, зраділи та висловили бажання допомогти новоприбулим з житлом.

І 15 тисяч південноафриканців теж сплять та бачуть, як би переїхати до Расєюшкі, подалі від бандитів. Вони, наївні, не знають, що бандитською може бути сама влада. Звісно, якщо тих, хто готовий виїхати з ПАР до Росії не 15 чоловік, а насправді 15000. Хоча русішепропаганда вже розповідає теж про мільйони.

Нє, це нормально: оті мільйони американців не колядують: «Путін, ввєді!»- а спокійно переїжджають до Расєюшкі. Тобто, не Расєюшка до них, а вони до неї. Що ж, усі тільки виграють. Ай-Кью в обох країнах значно зросте. Звісно, якщо є оті «мільйони». Дай Боже, щоб яка сотня зі Штатів до Расєюшкі переїхала.

А це було б таки добре: щоб усі, хто бажають жити зі скрєпами, хто любить царя-батюшку, хто готовий хилитися перед завсігда правим начальством,- щоб усі їхали туди, за парєбрік. Там усі вони зможуть насолоджуватися соціальними мережами, підконтрольними владі та з добровільними стукачами. Зможуть любити того поліцая, який гарненько відходить їх кийком : має ж право, бо влада! І найголовніше, зможуть любити не якусь там бєрьозку чи навіть балалайку. Беріть вище: саме їм буде дозволено любити помазаника, що поставлений гундяївським божком над усіма ними: вони матимуть щастя любити самого Путіна!

На жаль, не віриться в те, що потягнуться на Расєюшку каравани переселенців: як то кажуть, нема дурних. Точніше, стільки нема. Хитрі, звісно, є: ті, кого расєйська влада з більшим чи меншим успіхом пригодувала. Так і для них краще любити Путіна дистанційно, та ще й за расєйські грошики. Тому процес перетворення Расєюшкі в суцільну дєрєвню Єбанашкіно дещо затягнеться. Але до того йде, навіть без допомоги хворих на голову емігрантів.

Мені можуть заперечити: он яка Росія міцна та багатезна! Але відповім: по-перше, Союз теж здавався міцним. І ще за пару років до його кінця здавалося, що житиме він дуже довго, як не вічно. А потім він луснув- і усе по тому. А щодо багатства- так то ж усе гроші небагатьох, хай сотень, сімей. Які кидають якусь кісточку своїм холопам, але можуть і не кинути. Так що це багатство- річ аж надто умовна.

Тут є ще дещо. Чи доводилося вам їздити потягом з Києва до Москви? Мені доводилося. Дуже показовий, знаєте, вигляд з вікна вагону. А колись довелося їздити не до Пєрвопрестольной, а до Смоленська- з пересадками в Брянську та в Жуківці- то можна знімати пропагандистський, в стилі радянської пропаганди, фоторепортаж: «Два світи- два способи життя». Бо бачили ви, проїжджаючи Україною, гарні будівлі, чисті, охайні. А заїхавши в Залісся, а надто, в Засраччя, бачили якісь халабуди, в яких соромно й собаку тримати. Це усе я до того, що пересічному підданому царька Владіміра, гроші- що дай, що викинь. Гроші йому треба не для того, щоб бодай трохи цивілізувати своє помешкання: ні, гроші треба пропити. А потім в кредит купити супутникову тарілку, щоб з неї хлебтати Кісєльовський кисіль. І, звісно, придбати ТАЗа, чи то пак, ВАЗа.

Нехтування життям: як чужим, так і своїм. Агресія та презирство до усіх «нє русскіх», шовінізм, що чомусь у них зветься «патріотизмом». Якась шаманська віра, коли вірять в Путіна як в реінкарнацію Бога, рабське поклоніння тим, хто при владі- ось характерні риси характеру пересічного мешканця дєрєвні Єбанашкіно. Спитаєте: так є ж серед них розумні люди? Відповім: звісно,є. І чимало. Але вони або користуються дурістю та неуцтвом своїх нерозумних співгромадян, або, виживаючи, мовчать Таких, звісно, там абсолютна меншість. А більшість вірить в годинники Гундяєва, вважаючи гендляра горілкою світочем православ'я. Та марить про засирання усього світу, пишається, що «в общєствєнном паріжском туалєтє єсть надпісі на русском язикє». І вважає генієм усіх часів та народів Калашнікова, що «позичив» конструкцію автомата у Хуго Шмайсера.