Ознайомившись зі статею «Е-декларування: другий раз у перший клас, або Небезпечні експерименти для України„, вирішив написати свій коментар очима ІТ спеціаліста. Останніх 11 років я займаюсь розробкою програмних рішень — від ентерпрайз систем до мобільних додатків, в 2016 році став незалежним експертом Державного агентства з питань електронного врядування за підтримки ПРООН, а також допомагаю з ІТ в ініціативі Kyiv Smart City. До системи е-декларацій ніякого відношення не маю.
Хто має оплачувати розробку ІТ рішень для державних органів і скільки це має коштувати?
Абстрагуючись від нинішньої реальної ситуації, на мій погляд, розробка ІТ рішень повинна здійснюватись за державні кошти. Для мене є дивною ситуацією, коли ІТ волонтери роблять різні системи за власний рахунок або за підтримки міжнародних донорів, а представники влади на камеру радісно говорять, що на впровадження того чи іншого рішення не було витрачено жодної копійки з державного бюджету. Така ситуація є поганою в довгостроковій перспективі, так як ніяким чином не збільшує ІТ експертизу всередині державних органів, до того ж ні процедури, ні закони, ні структура органів не змінюються, а, отже, будь-яка надсучасніша система буде проходити через бюрократичне сито всіх перевірок і папірців. Знову і знову.
Друга проблема — ніхто не знає точно, скільки може коштувати розробка тієї чи іншої системи. Тому що ті, хто розуміє предметну область, скоріш за все не є хорошими архітекторами і розробниками програмного забезпечення, а хороші розробники програмного забезпечення нічого не знають про те, як реально працює державний апарат. Кількість ІТ компаній, які розбираються в обох сферах одночасно, стрімко наближається до нуля.
Але ІТ компанії можуть розробити будь-яке програмне забезпечення, маючи хороше технічне завдання (ТЗ).
І тут ми знову маємо проблему. Для того, щоб оголосити тендер на розробку, потрібне ТЗ, яке зазвичай складається або дуже загально (так як ніхто до кінця не розуміє, що має бути в кінці), або через брак технічних навиків, або через брак часу, а, скоріш за все, через комбінацію цих факторів. Я ніколи не бачив, щоб оголошувався тендер на розробку ТЗ. Тому вже на початковій стадії виникає технічний борг.
Скільки може коштувати розробка технічного рішення?
Навіть маючи на руках ТЗ, різниця в ціні може відрізнятись на порядок в залежності від того, хто і за який термін буде виконувати цю задачу.
На фінальну ціну впливає:
- Кількість членів команди та їх професійний досвід.
- Стек технологій.
- Кількість менеджерів (а при розробці програмного забезпечення для державних органів менеджер має бути дуже обдарований і професійний).
- Строк, за який потрібно виконати задачу.
- Вимоги до інфраструктури, надійності.
- Рівні тестування (базовий, автоматичний, навантаження).
- Вимоги до захисту систем.
- Вимоги до навантаження та стійкість до атак.
- Необхідність розробки API, створення резервних копій.
- Необхідність розробки документації та її обсяг.
- Підтримка ПЗ.
- Кількість залучених зовнішніх експертів.
І інші фактори.
Таким чином, ціна $97000 може бути як великою так і малою в залежності від того, які вимоги по кожному пункту. Суб'єктивно ціна на розробку системи е-декларування є замалою як для системи, від якої залежить безвізовий режим 40-мільйонної країни.
Також великою проблемою всіх подібних замовлень є строки виконання, які зазвичай складають всього декілька місяців. За такий короткий термін написати якісну та захищену систему майже не реально. Суспільний тиск в цьому випадку грає проти розробників — якщо від системи залежить безвізовний режим, не можна термін робити дуже великим. Але в такому разі якість продукту відходить на другий план.
Як обирати підрядників і чи є тут кумовство?
Як я вже говорив, компаній, які володіють знаннями як в предметній області (державний сектор), так і глибоким знанням технологій майже немає. Але у нас є безліч ІТ компаній світового рівня. Але програму розроблює компанія, у якої сайт зроблений в стилі «привіт із 90-х». Як так?
Корінь проблеми лежить в тому, що всі подібні заявки на розробку проходять через тендери, в яких професійні ІТ компанії просто... не беруть участі. Причина банальна — ніхто не хоче зв'язуватись з бюрократією, бігати на мільйон зустрічей, а потім терпіти звинувачення в кумовстві і інші чудеса, які можна було спостерігати в ситуації з Мірандою. Тому всі професійні компанії не слідкують за тендерами і принципово не беруть в них участь через малі бюджети, надзвичайно забюрократизовані процедури та схильність українців до тотальної зради. ІТ сфера в Україні досить тісна, тому будь-яку компанію чи спеціаліста можна підвести під систему «знайомий знайомого» чи «друг компанії». Тому що в ІТ сфері всі всіх знають і часто є друзями та партнерами.
Великі ІТ компанії можуть брати участь у таких тендерах (так як мають вільні ресурси на підготовку документів). Але у великих ІТ компаній цінник буде в два, а то й в три-чотири рази більший за мінімальну заявку і тому шансів у них виграти майже немає, так як переможця зазвичай обирають на найнижчою ціною.
І тут саме головне. Українським ІТ спеціалістам держава майже не потрібна — вони давно навчились жити без неї. ІТ спеціалісти самотужки вивчають програмування, самотужки отримують практичні навики в приватному секторі, вивчають іноземну мову, подорожують по світу, а отримані знання продають задорого всьому прогесивному світу, який цінує ці знання. Але державі українські ІТ спеціалісти конче потрібні!
Тому якщо державні органи хочуть отримувати якісні розробки, вони повинні публікувати свої тендери не на своїх державних гавносайтах, які ніхто не читає, а на dou, ain чи інших профільних ресурсах, приходити на ІТ конференції/хакатони, де озвучувати свої потреби, або сформувати пул партнерів, до яких не буде запитань, чому вони потрапили до списку обраних.
Якби система е-декларування розроблювалась за методологією scrum, то перші результати можна було б побачити вже через 2-3 тижні, а ІТ спільнота змогла б на ранніх стадіях давати професійний зворотній зв'язок. Якби код системи був викладений на github, то кожен міг би слідкувати за ходом розробки та давати цінні поради. Ці речі є очевидними для ІТ спеціалістів, але чомусь не є очевидними для державних органів та тих, хто фінансує ці розробки.
Як би там не було, нас ще чекає багато сюрпризів при розробці ІТ рішень, так як комплексного підходу немає, за цілісну і єдину інфраструктуру ніхто не думає, а проблеми вирішуються на вчора без врахування завтра.
Тим не менш вітаю всіх з запуском системи е-декларування і чекаємо на безвізовий режим.