Ця публікація не є яким-небудь професійним аналізом причин та наслідків протестів в США, не дає однозначної відповіді, хто правий, а хто ні, та не виправдовує/захищає дії будь-якої зі сторін. Ця публікація — спроба акцентувати увагу на кількох культурних відмінностях між нами й американцями (при цьому список не є вичерпним).
Я не жив в США і не знаю всіх нюансів — для цього потрібно провести там 5-10-15 років, однак мав нагоду кілька разів по кілька тижнів провести в різних куточках — Сіетлі, Сан-Франциско, Лас-Вегасі, Нью-Йорку (до речі, жив у відомому всім «чорному» районі — Бронксі). Тому поділюсь своїми думками щодо нинішніх подій.
#1 США — не Україна
Якщо ви спробуєте пошукати якісь спільні знаменники з США, то ви їх не знайдете. Життя в США і життя в Україні не має нічого спільного.
Звідси й перший висновок: порівнювати протести в Києві (Майдан) та протести в США не можна.
#2 Демократія
Яка, як відомо, не є ідеальною формою, але все ж це найкраще, що може бути (відсилка до відомої цитати Черчилля).
В Україні заборонено все, що не дозволено. В США дозволено все, що не заборонено.
А це своєю чергою означає, що ти можеш робити що хочеш, поки не порушується закон і права інших.
Звідси й «спочатку підкорюйся, а потім пиши скарги і йди в суд», право на зброю та збройний протест і інші речі, від яких у пересічного українця збоїть в голові, відбуваються множинні фейспалми й когнітивні дисонанси.
Приклад: в містах бомжі часто лежать не на обочині пішохідної зони, а посеред неї. І НІХТО не має права вимагати від бомжа звалити з центральної частини вулиці. Попрошайок можна ігнорувати, але їх НЕ МОЖНА БИТИ чи ТОРКАТИСЬ, як і ВІН/ВОНА не має права торкатись вас і підходити ближче ніж 1,5-2 метри. В іншому випадку починають діяти правила самооборони.
#3 Толерантність
Так, там до цього ставляться дуже серйозно. Може якось розкажу окремим постом.
Тобто, всі дууууже толерантні, харасмент — дуже погано, слово «н*г*р» під конкретним табу, фемінізм — не просто слово, а цілий рух. Інклюзивність, рівні права, ЛГБТ+...
Знаєте, що я про все це думаю?
ЦЕ КРУТО І ПРАВИЛЬНО.
Але є одне але. Як в християнстві є московські попи й РЦП, так і в усіх вищезгаданих течіях є свої «герої» і носії викривленої філософії. Говорячи мовою ІТ, на рівні інтерфейсу все класно, а ось з реалізацією можуть бути проблеми.
Тому потрібно розуміти, що багато різних історій (я зараз не про поточну ситуацію, а говорю в цілому) — це просто хайп, який підіймають представники тих чи інших організацій та течій, щоб отримати більше преференцій (читай — бабла).
Якби так було, то враховуючи, що в США живуть представники, мабуть, всіх національностей, то чисто теоретично, наступивши випадково на ногу якомусь азіату, потрібно було б починати війну з Японією.
#4 Культурні особливості
Потрібно розуміти, що сегрегація й елітаризм має місце в США. У нас пиздець рівномірно розмазаний по всій території, а в США є чіткі межі «районів» — чорні, білі, латинос, китайські, російські (читай — совкові) тощо. І потрібно пам'ятати, що в китайському районі є велика ймовірність, що вас з вашою англійською не зрозуміють.
Таким чином, «колективна солідарність» має свої географічні межі, етнічні та інші характеристики. І покричати про «расизм» — це типова розвага «деяких» американців. Це буде трохи маніпулятивне порівняння, але це приблизно як російськомовні кричать про «ущемлєніє їх прав в украінє».
Все вище сказане не скасовує реальні приклади расизму, які теж мають місце і з чим, вочевидь, потрібно боротись.
#5 І головне
Чому в Європах і США якщо якийсь двіж, то дуже серйозний?
Все дуже просто.
У нас, якщо у тебе поганий настрій — ти можеш покричати на кондуктора в тролейбусі, зірватись на дружину/чоловіка/підлеглого/колегу, нахамити в Сільпо чи Новій Пошті. Можеш дати комусь в табло, або отримати в табло від когось. Побутову агресію ми спускаємо саме так. І щоб стався у нас Майдан, це має бути УСВІДОМЛЕНЕ РІШЕННЯ з ПОЛІТИЧНИМ підтекстом.
В США і Європі, де всі всім посміхаються, де дуже рідко можна зустріти саме побутове хамство, де корпоративні правила дуже строгі, накопичений негатив скидати практично немає де і коли.
І ось такі ситуації — це «ефект метелика» в дії, каталізатор, який приводить до вибуху, коли ситуація за кілька годин чи днів стає неконтрольованою.
Фактично, те, що ми бачимо зараз, є прототипом фільму «Судної ночі», коли раз на рік жителі США отримують право вбивати, гвалтувати, грабувати та робити інші речі без покарання. Саме для того, щоб «спустити пар».
І расизм в таких ситуаціях, як правило, є однією із причин, але часто — не головною.
Звісно, коли починаєш обносити безкарно найки й мейсіс, то зупинитись важко.
І в якийсь момент сторонньому глядачеві стає важко зрозуміти, хто перед тобою: героїчний протестувальник чи тітушка з району. Власне, як і деякі наші «герої», які ходять у вишиванках, грабуючи у себе й у свого народу.
Висновок досить простий: не можна однозначно визначити всі процеси, які відбуваються в США, не живучи там. Але й давати однозначні оцінки й порівнювати ситуацію з нашими реаліями теж не можна.