Після блокування соціальних мереж і (можливо) 1с, в мережі розгорнулась дискусія на тему того, що українські софтверні розробки програють російським аналогам. Опоненти приводять аргументи, суть яких полягає в тому, що російські проекти просто кращі і вони чесно витіснили українські розробки (що частково правда).
Дуже добре, що блокування ресурсів дало можливість підняти це питання в публічній площині.
Отже, приймемо за аксіому, що кращі продукти витісняють гірші. А також те, що для розробки кращих продуктів (в середньому) потрібно більше ресурсів та підтримки.
Тепер давайте порівняємо два ринки — український та російський.
1. Російський ринок є досить великим, а, отже, економічно доцільніше створювати продукти для нього. З тим, що пересічні росіяни в середньому багатші за пересічних українців, можна сперечатись, але грошей там все рівно більше, оскільки російський ринок на порядок більший. Але якби всі в світі так думали, то всі б робили софт виключно для сша чи китаю, проте, як ви розумієте, є багато успішних продуктів для локальних маркетів, які хтось розробляє і на яких хтось заробляє.
2. Варто зазначити, що російський ринок рано чи пізно переходить в російськомовний ринок, а це Україна, Молдова, Білорусь, Казахстан, Росія, Ізраїль, і ще мільйони інших російськомовних по всьому світу. Тому, створивши продукт один раз, можна його масштабувати на інші країни. Чого не скажеш про українські і україномовні продукти.
3. Підхід Росії в тому, щоб замінити/скопіювати/витіснити англомовні сервіси російськими, підхід України — «для чого нам український stackoverflow, всі повинні знати англійську», а, отже, більш відкритий. Таким чином, російські сервіси отримували інвестиції, підтримку, застосовували агресивний маркетинг. Українські розробки викликали лише подив і нерозуміння. Особливо після того, як фейсбук і інші сервіси зробити російську (українську) локалізацію. Додам, що більшість українських ІТ спікерів роблять слайди англійською, коли виступають в Україні. Більшість слайдів в Росії — російською. Агресія україномовних громадян проти сервісів, що не мають української локалізації — це тихий писк в порівнянні з тим, як росіяни реагували і реагують на відсутність російськомовних інтерфейсів відомих програм. Ви не повірите, але російськомовна Visual Studio в Росії дуже популярна.
4. Відсутність інвесторів в український софт і бізнес ("для чего делать для Украины, делайте сразу на русском для всего СНГ, тут рынка нет"). Відповідно роки йшли, а ринку не було і НЕ СТАЛО. Бо з самого початку ніхто цей ринок не створював. Додам, що як тільки з'являвся умовний "фейсбук", "убер" чи "групон", в Росіії з'являлось десяток аналогів чи копій, які потім продавались оригіналу або працювали паралельно. Звісно, це все фінансувалось з державних та приватних (часто крадених з державного бюджету грошей). Але факт залишався фактом — поки в України чухались і шукали інвесторів, однодумців, а Україну вже входило від 1 до 5 російськомовних аналогів. І на цбому потуги українців закінчувались, оскільки сенсу конкурувати не було.
Звісно, в таких умовах (4-0 на користь Росії) український бізнес робив ПОГАНИЙ або ХОРОШИЙ продукт, який витіснявся ХОРОШИМ або ВІДМІННИМ продуктом з Росії.
"Інвесторська тусовка" продовжує стояти в позі страуса і пиздіти про те, що в Україні немає проектів для інвестування.
Але давайте подивимось:
- easy way — аналог яндекс транспорту;
- Navizor Ukraine і Українські дороги — UaRoads;
- ДонорUA (на голову вище російських аналогів і не тільки);
- Uber/Lift — Uklon;
- TAXER, youcontrol.com.ua, Opendatabot;
- Prometheus;
- Texty.org.ua;
- EduPay;
- моніторинговий проект око;
- photofact
- Happy Paw
- та десятки інших проектів
Багато з цих проектів є соціально-орієнтованими, оскільки іншого способу отримати хоч якісь кошти на розвиток в них немає. Повірте, за цими компаніями та сервісами стоять абсолютно нормальні спеціалісти та підприємці, які не гірші тих, хто робить/робив всі відомі вам російські сервіси.
Єдина різниця в тому, що російський сайт на вордперсі про новини мобільного ринку на російській мові зміг отримати 1 млн доларів інвестицій, а аналог прекрасного.айті — 200к доларів, а більшість вищезгаданих сервісів не змогли отримати нічого або самий мізер.
І якби в умовної української соціальної мережі "Коліжанки" в 2005 році був би лишній мільйон на розвиток, повірте, ВКонтакте (який був в той час жахливим від слова зовсім) не відчував би себе тут як на прогулянці.
І хоч я сам часто критикую ті чи інші українські сервіси, але розумію, що не може сервіс, де працює три людини, і в якого є 20-50к доларів конкурувати з корпораціями, що торгуються на біржах. Не в Україні так точно.
Дискусія про те, потрібні чи не потрібні вітчизняні вконтакті — це не тут. Моя мета — пояснити, що в пустелі дерево не проросте, якщо його постійно не поливати. І якщо так звані "інвестори", держава і громадяни не зрозуміють, як і завдяки кому/чому виникають успішні проекти, ми ніколи не увійдемо до клубу успішних країн. Максимум в клуб увійдуть окремі українці, які поїдуть робити стартапи для американського та інших ринків.
