«5 питань» Зеленського жовтня 2020-го (оті про Будапештський меморандум з канабісом, 300 депутатами і довічним для корупціонерів... Написав і зрозумів, що звучить майже як «про кантіну з сабакком і твілечками») тепер стали «5-ма питаннями Блінкена»: значно жорсткішими і ближчими до реалій.

--
Держсекретар США Ентоні Блінкен у відеозверненні до учасників конференції з питань реформ в Україні, яка проходить у Вільнюсі, назвав п'ять реформ, які потрібно провести Україні, і в яких Штати готові допомогти:

1. Прийняти законопроєкт про реформування Вищої ради правосуддя і закон про Вищу кваліфікаційну комісію суддів.

2. Забезпечити прозорий вибір глав НАБУ і САП.

3. Прийняти закон про прозоре корпоративне управління.

4. Прийняти законодавство, яке демілітаризує і деполітизує СБУ.

5. Притягнути до відповідальності корумпованих чиновників.
--
Судячи з усього, зрушення за цими напрямками стануть умовою зустрічі у Вашингтоні, попередньо заявленої на 28 липня. Плюс певні дії української сторони за ще одним напрямком: повалення Коломойського. І активна допомога США в цьому питанні.

Вчорашній коментар посольства США чітко зазначає: США не надсилатиме Україні документів, на підставі котрих було запроваджено санкції щодо Коломойського. підстава звучить... ну, я би сказав знущально-відверто: «Пан Коломойський — громадянин України, який скоїв більшість своїх корупційних дій в Україні проти української компанії, а в українських правоохоронних органів є всі повноваження розслідувати ці злочини з метою залучення пана Коломойського до відповідальності за будь-які злочини, які він, можливо, зробив».

Це вже майже не «мова дипломатії», а пряме обвинувачення: українська влада точно в курсі (як мінімум, як максимум — залучена) всіх протиправних діянь Коломойського, при тому краще за далеку Америку. Тож не треба вдавати з себе шланга і занепокоєно просити надати дані американської сторони.

Але американська сторона вже не довіряє спроможностям української влади до розуміння навіть прямих натяків (мабуть, після інциденту з «відсутнім попередженням щодо теми антиросійських санкцій»). Тому ще й чітко і однозначно сформулювала очікувані від Зекоманди дії: «У зв'язку з підготовкою візиту президента України Володимира Зеленського до США, Білий дім запитав у української сторони всю можливу інформацію про діяльність Ігоря Коломойського».

Отже, умовами зустрічі у Вашингтоні стають «5 питань Блінкена», надання США компромату на Коломойського і активні дії щодо нього для звільнення Зеленського з-під впливу олігарха.

Логічно: за 2 роки Зеленський довів, що самостійно нічого робити не буде ні в плані реформ, ні в плані боротьби з корупцією. Тобто, потрібен прямий і жорсткий контроль США, щоб тут щось зрушилось. Але одночасно бути підконтрольною і Коломойському, і Держдепу Зекоманда не зможе фізично. Отже, в Білому домі дійшли висновку, що їхній контроль має вповні і одномоментно замінити контроль олігарха.

При тому піти на це українська влада має свідомо (майже) і добровільно (майже). Бо це насправді більше потрібно нам, ніж їм. В конкретних дефініціях: якщо Зеленський хоче мати ресурси для протистояння ультиматумам Путіна, він мусить тісно співпрацювати з Байденом.

Так, судячи з публікацій китайської сторони про «мільярдний кредит», Зеленський спробував пропетляти з підтримкою якось без США. От тільки, по-перше, всі в курсі стандартних вимог Китаю до «кредитних партнерів» (на китайські кредити закуповується в Китаю китайська техніка і китайські технології, винаймаються китайські фахівці і робітники, забезпечується їм житло, галузь застосування кредиту переходить під контроль Китаю, найчастіше і надра переходять під той же контроль, як і зовнішня політика, що вже бачимо в голосуваннях української делегації щодо уйгурів, і багато чого ще...). Коротше, «китайські кредити» — це дуже, дуже дорого, липко як суперклей і надовго. По-друге, Китай Путіна не стримуватиме — йому такі дрібниці не цікаві.

І по-третє, це додає дуже проблемних моментів в діалозі з Байденом: нагадаю, Китай ним публічно зазначено як головну на тепер небезпеку «для збереження миру і рівноваги в світі». А тут ми набиваємось в партнери до головної небезпеки — і одночасно нахабно вимагаємо і НАТО, і фінансової та технічної допомоги від США.

Зеленський явно якось не так інтерпретував примовку про «лагі

дне телятко» — є всі шанси, що те телятко від обох сторін відгребе.

І, повертаючись до теми можливого візиту до Вашингтону: вже озвучено перспективи щодо нього. Або Білий дім заздалегідь має чітко прописані конкретні теми для розмови (конкретні — це в сенсі «щось вже зроблено і щось далі робиться», а не «добре би поговорити про це»). Або знаходяться приводи «через несподівані обставини відкласти зустріч». Тобто, якщо той же Блінкен не побачить початку виконання вимог США — нічого не буде.