Я думаю, всі з вас помітили, що Захід відверто боїться Росії, і був невимовно здивований тим, що Україна не впала у перші 2-3 дні. З одного боку, це було викликано цілком зрозумілою недооцінкою України (через корупцію і внутрішні срачі). З іншого, це було викликано неймовірною переоцінкою Росії, яка ще досі повністю не пройшла. Звідти статті RUSI про "Russia standing 10-feet tall" і інші подібні фейли від західних аналітиків. І зараз я спробую пояснити свою думку про причини цієї переоцінки. Влаштовуйтесь зручніше, це лонгрід.

 

 

В масовій свідомості Заходу, СРСР завжди позначався терміном Russia. Після розвалу совку, усі звичні для Заходу канали комунікації з СРСР опинилися під контролем саме Росії. Навіть останній представник СРСР у РБ ООН Юлій Воронцов просто повідомив, що відтепер він представляє Російську Федерацію (яка навіть не була членом ООН), йому поміняли табличку — і все. Отже, усі західні уявлення про потенціал СРСР були автоматично перенесені на РФ. Відповідно, здобутки в тому числі і українців автоматично зараховувалися Росії.

 

 

Ще з самого початку Холодної Війни США багаторазово переважали СРСР за військовим потенціалом, як у звичайних, так і у ядерних озброєннях.

 

Наприклад, під час Карибської кризи (1962 рік), СРСР мав лише 5 чи 6 готових до пуску МБР Р-7А, 22 дизельних і 5 атомних підводних човнів, кожний з яких ніс по 3 балістичні ракети Р-13 (дальність 600 км), деяку кількість БРСД Р-12 і Р-14, розмішених на Кубі, і стратегічні бомбардувальники Ту-95КД з ракетами Х-20 дальністю 600 км і бомбами. Іншого озброєння, здатного уразити територію США, СРСР не мав.

 

США мали: 6 пускових комплексів МБР Титан-1, по 3 ракети в кожному, 144 МБР Атлас різних модифікацій, 5 атомних підводних човнів, кожен з 16 балістичними ракетами Поляріс (дальність 2600 км), і стратегічні бомбардувальники B-52 з крилатими ракетами AGM-28 дальністю понад 1200 км і бомбами. І це не рахуючи військ США в Європі, авіаносні ударні групи тощо.

 

Таким чином, ядерні сили СРСР фактично загрожували лише Флориді і декільком великим містам в США, в той час, як США могли по декілька разів знищити усе на території СРСР. Звісно, американській обронці було невигідно робити ці факти широко відомими, бо тоді платників податків було би складно переконати виділяти все більше і більше коштів на розроблення та виготовлення нових озброєнь. Тому, в медіа та масовій культурі будь-яка загроза від СРСР значно посилювалася. Аналогічно перебільшувалися і можливості радянських спецслужб з тих самих міркувань.

 

Ця практика тимчасово припинилася у 1990-ті, але відновилася останніми роками, коли явно мультяшна гіперзвукова зброя та інші російські вундервафлі доносилися до американського суспільства як реальна загроза, щоби виправдати замовлення на свої розробки. Те саме, до речі, стосується і Китаю, військові можливості якого, на мій погляд, так само надзвичайно переоцінені.

 

 

Якщо в чомусь Росія і має світове лідерство, так це в інформаційній війні і пропаганді. Російські агенти впливу та просто корисні ідіоти десятиліттями просували на Заході російські наративи. Особливо багато таких корисних ідіотів було серед науковців, викладачів і студентів, особливо з суспільних дисциплін, активістів лівого спрямування, особливо представників cancel culture, діячів культури тощо.

 

Багато міжнародних організацій, таких як ООН, тотально корумповані російськими грошима. Причому, часто це відбувалося не у вигляді хабарів чи відкатів, а просто «гарні хлопці і дівчата» з російського представництва влаштовували прийоми і фуршети, на якіх весело спілкувалися дипломати з різних країн. Це переслідує декілька цілей: створює позитивний образ Росії, вливає їм у вуха потрібні наративи, і значно спрощує вербовку.

 

Крім того, західні соцмережі були переповнені російськими ботами, які дуже майстерно маніпулювали свідомістю західних користувачів, вливаючи їм у вуха російські наративи. Захід же на інформаційну війну просто не з'явився і отримав технічну поразку.

 

 

Китайська пропаганда за цілями і методами істотно відрізняється від російської. Вона діє більш приховано, обережно, краще маскується і часто-густо носить дуже опосередкований характер. Наприклад, майже усі популярні видання, що мають в назві слово Engineering, є елементами китайської пропаганди, які намагаються переконати західних споживачів у технічній перевазі Китаю і його союзників, зокрема Росії. Це значно додає достовірності (credibility) російським наративам, даючи нібито незалежне їх підтвердження, таким чином, експлуатуючи прийняту на Заході систему фактчекінгу.

 

 

Безумовно, це — не єдині причини переоцінки Росії Заходом. Проте основний висновок полягає в тому, що вони усі мають глибоке історичне коріння, і списувати їх виключно на нерішучість нинішніх лідерів західних країн — неправильно. Як мінімум, тут діє інтегральний ефект від помилок, зроблених протягом декількох десятиліть.

 

Я гадаю, що пройде ще зовсім небагато часу перед тим, як Захід остаточно розвіє свої хибні уявлення про Росію. Дайте йому другий шанс.