Россия ежегодно тратит миллиард долларов на пропаганду. На русском языке, на английском, на французском, на арабском, на польском, на эстонском и еще на десятках других языков мира.

А вот на пропаганду на украинском языке Россия деньги не тратит. Странно? Даже на белорусском языке есть российские пропагандистские сайты. А вот на украинском нет.

Объяснение очень простое. Русский язык сейчас главное оружие России в уничтожении Украины. В этот момент сотни возмущенных читателей плюнут в экран своего компьютера — «Мы знаем тысячи русскоязычных, которые воюют за Украину!».

І я знаю. Але чи вони воюють за перемогу русского міра в Україні? Напевно ні. Та й місце головного захисника російської мови в Україні вже давно зайнято.

Володимиром Володимировичем Путіним.

Росії не треба витрачати гроші на пропаганду українською мовою. Як показав радянський досвід — навіть видання цілком кастрованих книжок про любов до партії та Росії, але українською мовою — сприяє збереженню цілого народу від тотального зникнення. І за першої-ліпшої нагоди українці знову згадають, що вони не адін народ з росіянами.

Ні. Росія добре вивчила цей урок. Відтепер жодного контента українською.

Кожне слово українською — це осиновий кілок в серце Росії. Тому єдине, що дозволяється українцям в Росії зараз — це співати гопака та танцювати «Несе Галя воду».

Та й нащо виробляти контент українською, якщо українців цілком задовільняє споживання російською мовою? Пісні російською мовою, книжки російською мовою, фільми про «воссоединение Крыма» російською мовою.

Нащо витрачати гроші на виробництво контента українською мовою та збергіати ідентичність українців? Це не сенсу. Набагато простіше робити багато росіськомовного контента — і поступово, але невпинно русифікувати українців. Це не говорить про те, що російська мова гірша чи краща за інші. Ні. Просто саме російська мова зараз є найпотужнішим інструментом для розширення впливу Росії. А згодом — і території самої Росії.

Чому століттями українська мова збергіалася попри заборону нею користуватися? Бо насамперед українська мова зберігалася в людях та в книжках. Але глобалізація, зміни в способі життя, зміни у користуванні засобами комунікаціями останніх 20 років призводять до того, що українська зазнає набагато більшого тиску, ніж за попередні 200 років.

Села — в яких говорили переважно українською — зникають. Скорочення сільського населення — це об'єктивний процес. В сучасних умовах сількогосподарського виробництва вже не потрібно стільки людей в селах. А тому молодь вже багато років виїжджає до міст.

В містах нас очікує ще одна тенденція. Тепер ми частіше спілкуємося з електронними пристроями, ніж один з одним. А що в інтернеті? Переважно російськомовний контент. Відео в мережі — переважно російськомовне. Не вірите? Спробуйте найти сучасне українською. Або мультфільми. Або популярних відеоблогерів — як їх ще називають — ютуберів, що ведуть свої сторінки українською. Навіть якщо вони самі українці — у мережі вони розмовляють російською. Бо так вони розширюють свою аудиторію та заробляють більше на переглядах. З текстами в інтернеті трохи краще ситуація. Але на масову аудиторію тексти не впливають. Молодь читає мало. Молодь дивиться відео.

Те, що не могли зробити валуєвські циркуляри — доробить ринок та інтернет. Російська мова для користувачів інтернету в Україні не є маркером свій-чужий. Українські споживачі сприймають російське відео як своє. Російських акторів в ютубі як своїх. І аудиторія в тих російських акторів в ютубі вже набагато більша ніж аудиторія українських телеканалів.

Одного дня ці російські актори в російському ютубі скажуть українським дітям, що України не існує. Що вони — росіяни. А Путін — їхній цар і батько.

І цей час вже прийшов.