«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.» Мф. 5.9
Але у Бога немає інших рук, окрім наших. І для того, щоби зупинити вбивцю, ґвалтівника, мародера, спаленого у своєму сумлінні, іноді немає іншого шляху, ніж його вбити. Інакше він не зупиниться. Вбити загарбника, котрий прийшов на нашу землю — це принести мир.
Тільки важливо не забувати, що вбивство безумного ворога — це прощення. Вбиваючи — ми прощаємо його і з мертвими не воюємо. Цим ми його рятуємо від намноження гріха та несемо мир, і йому у тому числі.
Тому коли у вас зʼявляются думки про вбивство окупантів, дуже важливо, щоби ці думки були наслідком любові до ближнього, а не наслідком безумної ненависті. Ми любимо свою землю, своїх рідних і хочемо, щоби всі перебували у мирі. В тому числі і москалі. І не наша провина те, що вони можуть бути мирними тільки мертвими. Тому, насправді, бажати їм смерті — це бажати їм добра та миру.
Також важливо памʼятати, що ненависть спалює нас самих. Не треба ненавидіти москалів, треба їх любити, до самої їхньої смерті, особливо якщо іншої любові вони не розуміють. І чим раніше наступить їх смерть, тим швидше вони осягнуть Божественну любов. Наше завдання їм у цьому допомогти.
Коли вбиваєте фашиста, можна читати таку молитву: «Господи, прийми цього москаля до Себе з тією ж радістю, з котрою я відправляю його Тобі!»