Згадався випадок із життя нашого довоєнного Криму, як відставний генерал служби Державної охорони Шепель вкрав у сусідів все горище багатоповерхового будинку. А що у цій фразі цікавіше? Вкрав? Генерал? Я думаю, найцікавіше, що це був хоч і відставний, але функціонер Державної охорони.

Охорона безперечно потрібна. Але ще з радянських часів відома приказка: хто що охороняє, той з того і має. Щодо осіб, що охороняються, точно не знаю. Хоча кажуть, що й таке буває. А щодо майна та інших матеріальних цінностей — тут сумнівів немає.

Ось розікрали майно Януковича у Межигір'ї. Цілий автопарк розікрали, не кажучи про інші цінності. Залишили лише страусів. Ой, а хто це зробив? Там же була охорона, а з президентом-втікачем змилось лише керівництво. Інші зарплату справно отримували.

Навіщо я про це говорю? Так це у багатьох викликало здивування, що російськими шпигунами які здавали ворогові секретну інформацію та навіть планували замах на перших осіб держави, виявилися ДВА полковника УДО. У мене це викликало лише саркастичну усмішку. Цілком закономірно. У тиші начальницьких кабінетів вирощено закриту структуру. Вона не має ні законодавчо визначених завдань, ні повноважень. Є тільки функція — ОХОРОНЯТИ. Кого? Від чого? Як охороняти? Сама структура визначає. Як і свою чисельність. А також бюджети.

Що робить начальник, у якого на очах цінності, а законодавчі функції та ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ відсутні? Ну приходять у голову різні думки. Це лише ГУР та СБУ захищають вищих посадових осіб від усіх небезпек. А в УДО все ясно. ОХОРОНЯТИ. Хоч що. А тут такі думки. Та ще грошей пообіцяли. Ну, ворог. Хоча якщо грошей дає, то і не друг, і не ворог, а так… Слова з пісні, а життя у керівництва УДО – це пісня.

Усі носять офіцерські погони. Могли б начебто батальйонами та полками командувати. Але одного разу керівника УДО Гелетея п'ятий президент зробив міністром оборони. А потім був Іловайськ. І він повернувся на свою теплу посаду.

У них там в УДО свій шлях. Потроху окупували Управління справами Верховної Ради. Цілими династіями. Громадяни лають депутатів. Іноді, дехто з них, щось вкраде. А тут структура, у будь-якого керівника якої в голові спокуса.

Свого часу я звернувся до СБУ за фактом зникнення трьох десятків квартир із новозбудованого будинку Верховної Ради. Не відповіли, хоч і займалися, як я знаю. А мені все відомо. Як і обставини зникнення земельної ділянки по вул. Глибочицькій, що була виділена Верховній Раді для будівництва житлового будинку. Депутати ні до чого. А ось до Управління справ є питання. Шкода, що в мене, а не в тих, хто має цим цікавитися. Ось вам і вихідці з УДО.

Я розумію, що у дуже шанованих (і мною теж) керівників СБУ та ГУР повно важливих справ. Але як каже нешановний мною (навіть коли його багато українців поважали) Лукамуденко, треба час від часу декого «перетрахувати». Щоб не було зрадників у званні полковника української армії.

Хоча якщо співробітників УДО, а особливо їхніх дітей, почнуть відправляти на нуль, то тиск на ТЦК буде більшим, ніж від Закону про мобілізацію.