24 лютого 2026 року в Європейському парламенті в Брюсселі відбулася подія, яка мала б стати головною новиною світових медіа. Експертна конференція «НАНОПЛАСТИК: ПРИХОВАНІ ЗВ'ЯЗКИ ТА ЗРОСТАЮЧІ РИЗИКИ», організована євродепутатом Ондржеєм Кнотеком спільно з Глобальним дослідницьким центром «АЛЛАТРА», розкрила реальні масштаби проблеми, про яку політикам говорити незручно.

Мікро- та нанопластик давно перестав бути просто «сміттям в океані». Сьогодні це новий фізико-хімічний фактор планетарного масштабу.

Від Середземного моря до людської ДНК

Масштаби забруднення вражають. На конференції було озвучено разючий факт: концентрація мікропластику в поверхневих водах Середземного моря наразі в чотири рази вища, ніж у сумнозвісній Великій тихоокеанській сміттєвій плямі. Більше того, цей фактор починає напряму впливати на клімат, втручаючись у кругообіг води, газообмін між океаном і атмосферою та провокуючи погодні аномалії, як-от частіше випадання великого граду в Європі.

Але найстрашніше відбувається на біологічному рівні. Через свій мікроскопічний розмір нанопластик долає будь-які бар'єри нашого організму. Дослідники, присутні на заході, навели безапеляційні дані:

Зручна сліпота: чому мовчить політика?

Якщо проблема настільки критична, чому вона не стоїть першим пунктом у резолюціях ООН та ЄС? Євродепутат Ондржей Кнотек пояснив цей парадокс дуже відверто: нанопластик невидимий неозброєним оком, і головне — він підриває існуючі ідеологічні рамки.

Сучасна кліматична політика сфокусована на викопному паливі. Визнати нову комплексну загрозу означало б для політиків визнати, що їхні попередні дії та багатомільярдні стратегії були неповними. У бізнесі зміна стратегії на основі нових даних — це норма, але в політиці це часто сприймається як поразка. Тому систему влаштовує статус-кво.

ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Заключний, четвертий блок конференції був присвячений перспективам досліджень, можливим рішенням та необхідності конкретних політичних і міжнародних кроків. Під час дискусії було наголошено на необхідності максимально посилити підтримку досліджень взаємодії нанопластику з біологічними системами, включаючи його стійкі ефекти, пов'язані з поверхневим зарядом, а також ініціювати тіснішу міждисциплінарну співпрацю між медициною, екологічними науками та науками про Землю.

Д-р Ян Кара: «Нам потрібні єдині європейські стандарти моніторингу пластикових частинок розміром менше 10 мікрон. Кожна наукова група використовує власні методи та критерії класифікації. Тому ми не можемо порівнювати дані з різних країн. Ми не можемо скласти повну картину розподілу нанопластику по Європі. Уявіть, якби кожна країна вимірювала температуру за власною шкалою. Ми повинні розробити ці стандарти. Нам також бракує стандартизованих протоколів для вивчення впливу на здоров'я. У нас немає єдиної методології оцінки впливу нанопластику на організм людини. Одні вчені вивчають вплив на печінку, другі — на легені, треті — на мозок, але всі використовують різні підходи. Без єдиних протоколів ми не можемо отримати надійні та відтворювані результати для прийняття обґрунтованих рішень».

На завершення конференції доповідачі підкреслили необхідність інтеграції ризиків, пов'язаних із нанопластиком, у європейську політику та нормативно-правову базу у сфері охорони довкілля та здоров'я населення. Важливою темою також стала необхідність підвищення обізнаності суспільства та зміцнення інституційної прозорості при інформуванні про науково обґрунтовані екологічні загрози.

Час діяти «знизу»

Проблема нанопластику — це не ідеологічне питання, не предмет суперечок між «лівими» та «правими». Це питання виживання наших екосистем і збереження здоров'я майбутніх поколінь. Настав час громадянському суспільству вимагати від політиків вирішення реальних, а не лише зручних криз.