Відносини України та НАТО досить складні. Ми прагнемо стати членом союзу. НАТО начебто й не проти, але хтось чи щось не пускало. 

Одним з приводів початку війни 2014 року було й прагнення України до НАТО. Росія була категорична. Ми ж були наполегливі. Щоб довести свою рішучість, це прагнення записали в конституцію. Тоді Росія пішла на великомасштабну війну. Ми вистояли. Захід оцінив і почав допомагати. А ще НАТО швиденько прийняв до себе... Фінляндія і Швецію. 

І тоді ми взяли і подали офіційну заявку. Її відразу підтримали наші друзі. Таких на сьогодні десь двадцять, а то й більше. 

Але тут, раптово, Байден заявляє, що шлях до НАТО для нас не такий короткий, як ми думаємо. То що ж трапилося? 

Як на мене, то все просто. Корупція, крадіжки, кумівство це ті перепони, які нас затримують. 

А Туреччина, Болгарія, Угорщина? Так. Все правильно. Саме тому і є застороги по нам. Щоб не збільшувати кількість названих.

Найменше питань у натівців до нашого війська, до солдатів, офіцерів, генералів. ЗСУ готові і це довели. Але чому крадуть гуманітарку? Чому верховний суд бере хабарі? Чому такі коштовні яйця для армії? Нарешті, для чого ті кляті барабани? 

Висновок перший — Байден правий. 

Висновок другий — президенте, почни, нарешті, саджати, особливо друзів.