Не люблю матюків. Особливо не люблю їх в громадських містах. Про ЗМІ взагалі мовчу. Але цього разу я його не засуджую. Молодий, симпатичний грузин зрозумілою і такою рідною, для кожного росіянина, мовою сказав їхньому царю все, що він про нього думає.

А цей час у нас, в Україні, українці вирішили перекинути міст та поговорити з росіянами. А що? Війна вже надоїла. Поговоримо, поснідаємо. Може й варто? Не варто! Однозначно!

Про що говорити? Своєї очевидної вини вони не визнають. Все інше про один народ, братство тощо ми вже чули. Що б не обіцяли, все одно надурять. А снідати взагалі не варто. Литвиненко уже пив каву з росіянами. Навіть стояти разом страшно. Скрипалів пам'ятаєте?

Варто уважно придивитися до наших справжніх друзів – грузин. Революція троянд – Саакашвілі – війна – втрата територій – Іванішвілі – російські туристи – росіянин в кріслі спікера – майдан. То чи варто повторювати цей шлях? Давайте відразу пропустимо кілька етапів.

Отже, ВІЙНА…