Неймовірно, але Росія почала визнавати, що вона програє. Спочатку Сурков, радник Путіна, заявив про майбутню ізоляцію Росії, а потім стаття в «Военном обозрении» такого собі Александра Самсонова. Оцініть: «Крымский сценарий разгрома России». Не прочитати неможливо.
Автор статті визнає, що Росія в Сирії програла і порівнює цей програш з поразкою у Кримський війні 1854-1856 років. Самсонов наводить та визнає кілька істин, очевидних для всього світу, але не для російського керівництва.
Перша істина. В Сирії союзників у Росії немає. Турція підтримує Захід і на Ближньому Сході, і в Україні. Автор переконаний, що турецьку владу цікавлять тільки енергоресурси Росії. Так бажані Босфор та Дарданелли так і залишаться недосяжними для росіян. Цитата:
«Эрдоган идёт по пути создания турецкого „халифата“ с идеологией пантюркизма, панисламизма и нового османизма. Коренные противоречия Руси-России и Турции никуда не делись: это и сирийский вопрос, и вопрос проливов и Константинополя, и армянский вопрос, и крымский вопрос, и вопрос господства в бассейне Чёрного моря. Турция претендует на господство в тюркских и мусульманских регионах России. При этом Эрдоган практично не забывает осваивать наши ресурсы в деле развития атомной программы Турции, снабжения турецкого рынка русским газом, проникновения турецких товаров на наш рынок и т. д.»
Друга істина. Китай не є стратегічним союзником Росії. Він викачав з пострадянського простору високі технології в сфері космосу та оборони. Тепер для Китаю Росія – це тільки труба та сировинний придаток. А далі взагалі апокаліптичне.
«В долгосрочной перспективе, при дальнейшей деградации страны и вымирании русского народа, Китай просто заберёт земли до Урала. Китайские туристы уже присматривают земли „нового Китая“ — Байкал, огромные реки, лесные массивы, земли Сибири, не отравленные, как в самом Китае.»
У притаманній російській пропаганді манері, автор звинувачує захід у новій світовій війні.
«Хозяева Запада проводят „перезагрузку матрицы“, продолжают строительство „нового мирового порядка“ — глобальной неорабовладельческой цивилизации. Атака Дамаска уже практически неизбежна. Основная цель – втянуть в большую войну Иран и Израиль. Расширение войны, зоны инферно. Хозяева США по-прежнему пытаются дестабилизировать Евразию, превратить её в поле боя. Чтобы выиграть время для рывка США в будущее, пока ресурсы и силы остальных игроков будут сгорать в войне».
Але повернемося до Сирії та Кримського сценарію для Росії. Автор називає два варіанта поведінки російського керівництва після бомбардування в Сирії. Перший – «сидеть в местах базирования и закрыть глаза на избиение Дамаска». Другий – «оказать сопротивление, пытаясь спасти власть Б. Асада». Обидва Самсонов визнає програшними. Поразка неминуча, але.. Автор пропонує зосередитися на завданнях збереження території, населення та культури (русскости, русского языка) та наводить історичну аналогію.
«После поражения в Крымской (Восточной) войне Петербург так и сделал. Канцлер и глава МИД Александр Горчаков сказал: „Россию упрекают в том, что она изолируется и молчит перед лицом таких фактов, которые не гармонируют ни с правом, ни со справедливостью. Говорят, что Россия сердится. Россия не сердится, Россия сосредотачивается“.
Звинувачуючи Захід у агресії, автор переконаний, що великої війни не буде.
„К реальной войне хозяева Запада не готовы. Они не самоубийцы“.
В цих умовах Росія має протистояти Заходу „одновременной жесткой мобилизацией, отказом привязки рубля к нефтедолларовой системе, новой индустриализацией, опричниной по ликвидации вируса либерализма-западничества (Россия в кольце врагов, страна – военный лагерь). Собственно это традиционный путь для Руси-России. Она так жила веками. Необходимо прямо признать, что мы – это отдельная, самобытная цивилизация. У нас свой путь развития, что мы отказываемся от западного капитализма, общества потребления и саморазрушения. Наш идеал – «царство правды».
Зовсім не мірний шлях пропонує Самсонов у зовнішній політиці.
«Во внешней политике главная задача — вытеснить США и НАТО из Малой Руси (Украины), восстановить единство Великой и Малой Руси, русского народа. Провести денацификацию Украины, суд над военными преступниками и ворами-олигархами. Вернуть собственность и капитал в народную собственность».
Отже, саме Україна – головна ціль для російського керівництва. Хто б сумнівався.
P. S. Зверніть увагу на термін «Русь-Россия». Навіть тут намагаються обікрасти Грушевського. Ну, не можуть вони не красти. Для Росії явно потрібен шлях, який пройшла свого часу Німеччина – денацифікація.