- А коли в Україні з'явилися іудєї?
- Приблизно 700 років тому.
- А як то було?
- Цікаво.
- Розкажи.
- Запросто:
З'явилися, коли з різними хозарами, втікали від монгольського іґа. 27 сімей, то аж до Львова дійшли. Хотіли йти до Ужгорода, але там вже були цигани. А розбиратися з ними – хто вибраний народ, а хто нє, то не хотіли, бо тих було більше. Зайшли в ворота і кажуть:
- О, Вєлікій Кнєзє, ми вибраний народ і йдем до Копенгагена на віно і шашликі.
А той їм:
- Я не кнєзє. Кнєзє – он в замку жиє, а я тут на Ринку. Ісідор Стриґун мене звати. Наголос на «и».
- О, Вєлікій, Наголос на И...
- Я не наголос. Я радник Магістрату, а по совмєстітєльству – урбан-пленер.
- О, Вєлікій Уєрбан Плеєр, а можна ми тут трохи перепочинем, бо до Копенгагена ше далеко .
- Тут нє. Он там за стіною можна. Але за сто метрів від стіни і ближче не підходити.
- О, а то чого? Шо ми тій стіні зробим?
- Знаю, я вас – зара понаписуєте «слава кпсс» і ше хуйні всякої... а я тут відповідальний за моральний вигляд внєшнєго пєрімєтра городской стіни і партії регіонів.
- То не ми написали. То древні армени.
- Вже, блять, написали??? Я так і знав. А то хто такі ті древні армени?
- З нами прийшли.
- Навіть не чув за таких. Багато їх?
- Так, як нас – 27 сімей, але в них сім'ї більші.
- Ну, то най там коло вас десь...
- А можна – шоб аж за нами? Вони наркотіками торгуют...
- Я си не маю часу занимати хто там з вас чим торгує – мені тре на засідання міськради.
- Та то просто запам'ятати – ми їпалом, вони хероїном. А чо йдеш на міськраду?
- Не – на, а – в. Та – там один тутейшій гівнюк Саломєй Масяк хоче в мене хату відібрати. А надовго ви?
- Не віддавай, о Вєлікій. Древні армени кажут – пусти масяка під стіл, то потім перепишеш на него хату. Ми на тиждень/два – ну, бо Копенгаген чекає...