Ні разу невенгри спали і їм снилися тривожні сни. Нав'язливі і гострі, як бите скло. Ні разу не венгри хотіли хаосу. Пуштунскій цадік Іцхак Цвіштуцєр прокинувся і потягнув за бороду Сруля Шміґальпаркенштекера – голову конгресу таксистів східного обряду. Навіщо потягнув? Щоб той прокинувся. І той прокинувся. Прокинувся, вхопив і собі за бороду Іцхака, намотав її на сухий кулак і каже лагідно:
- Шо хочєш от мєня, бидлаку сєміпалатінскій?
- Хаосу хочу.
- Я теж хочу, але тебе за бороду при цьому не хапаю.
- А то ти мене зараз за що тримаєш – га? Я тєбя спрашіваю!!!
Іцхак посіпав срульову бороду:
- Відпусти мою, то я відпущу твою...
Пройшло три години. Сруль з Іцхаком все так само сиділи один навпроти другого – тримаючи один одного за намотані на кулаки сиві бороди. І, дивлячись не моргаючи – очі в очі, продовжували сперечатися, хто має відпустити першим:
- Пєршінгом по нім надо било в'єбать.
- А ти поєдь в Кієв і посмотрі.
- На шо?
- На Лядскіє ворота.
- І шо?
- А куда оні вєдут?
- Куда?
- В Польщу!!!
- І шо?
- А то, шо там єсть і Єврєйскіє ворота.
- В Польщє?
- В Кієвє, дєбіл.
- І куда оні вєдут? В Єврєйщу?
- Ти дєбіл і дурная башка...
.Ще через годину:
- А я тєбє говорю, что в Умані всєгда жілі 42 мілліарда єврєєв.
- Мілліарда???
- Ну, да ошібся – мілліона.
- Да нєт, как раз мілліарда, но нє 42, а 43!!!
Без стуку увійшов Рауль Валлєнштурмен:
- Привіт дєбіли, а чим це ви тут займаєтесь?
- Шукаєм сенс життя. Шо тібє ніясно? – прохрипів, не відводячи погляду від очей Іцхака, з присвистом Сруль.
- Чи, принаймні, адресу кінця світу – так само охрипло просвистів Іцхак і теж – не відводячи своїх очей від срульових – не хочеш до нас на фінальну зупинку перед пеклом?
- Що сталося?
- В Нью-Йорку вибрали мером антісвєніта – Сруль з Іцхаком разом повернули голови до Валлєнштурмена і глянули на нього з Надією. Потім, одночасно, методом тягнення донизу бороди, намотаної на кулак, розвернули один одному голови в попереднє положення і знову продовжили свою битву поглядів.
Надія Штормцвінґєр, що увійшла слідом за Раульом, поклала ліву руку на його праве плече, правою поправила бретельку ліфчика і промовила вкрадчіво, як на тренінгу:
- Я знаю, що треба зробити. Треба підписати тристоронню Люксембурзьку Угоду.
- Маєш на увазі – Wiedergutmachungsabkommen? – поклавши їй руку на талію перепитав Валлєнштурмен.
- Вієдєр шо? – одночасно повернули голови Сруль з Іцхаком.
- Угоду про відшкодування. Бля, та відпустіть вже ті бороди – голова потім буде боліти.
- В мене вже півгодини як болить – прохрипів Шміґальпаркенштекер і раптом вдарив вільним кулаком Іцхаку в сонячне сплетіння. Той охнув, відпустив бороду Сруля і, вхопившсь двома руками за трубу спинки ліжка, почав сповзати на підлогу голосно втягуючи повітря. Іцхак не відпустив його бороду, поки той не ліг спиною, на напастований китайською мастікою паркет.
Увійшла санітарка Анжєла Тамаркіна – голова офісу головного лікаря Брюханова-Хільштейн Заде:
- Пацанчікі, по укольчіку – вже десята ранку...
Сруль закотив рукав:
- А єму в жопу укалі – показав на Іцхака, що важко дихав на підлозі.
- Магу і в жопу, я люблю в жопу – проказала, зосередженно роздивляючись на світло мірну шкалу шприца, котрий тримала догори голкою, Тамарка.
- Що ти їм колеш? – спитала Надія.
- «Бурєвєстнік-Алоє».
- А шо то? Молекула яка?
- Новокаїн з ваніліном – відповіла їй Тамарка, все ще пробуючи вирівняти рівень «Бурєвєстніка» з поділкою шкали.
- А укольчікі краси вмієш?
- Зайди потім до мене в підсобку, я ти вколю.
- Ти точно вмієш?
- Абіжаєш, мать – у мєня Ядвіґа Ашкєлонская кололась.
Ще три годин по тому:
Артур Штурмцвіхєль сидів на підлозі і коло настільного дзеркала, що стояло між ногами намотував бороду на тонкі бігуді:
- А шо то вона про якусь Угоду плела?
Рауль, що дивився гей-порно через монітор розбитого «Самсунга» відірвав на мить очі:
- То тема її сьогоднішнього хакатону. Каже – Ізраіль має виплатити Україні компенсації за Голодомор, як колись ФРН виплачувала Ізраілю за Голокост. Пише наукову дисертацію на цю тему.
- От дурна баба – а яким боком Ізраіль до Голодомору? Його тоді ще в природі не існувало.
- А яким боком ФРН до Голокосту? Її тоді ще в природі не існувало.
- Але Голокост робили німецькі німці.
- А Голодомор совєтскіє єврєї.
- Там не тільки совєтскіє єврєї приймали в тому участь.
- А там не тільки німці приймали в тому участь. В Румунії погроми були не менші і не тільки в Румунії. Питання – чия ідея і хто керував.
- А чому угода «Люксембурзька»? Це щось, ніби як Гамбургскій счот?
- Просто підписана в Люксембурзі.
- Серйозно? Коли?
- 10 вересня 1952 року.
- І вони не були проти?
- Проти були іудєї з Меа Шеарім.
- А чого?
- Казали, що поки не прилетить мошєах, то ніяких угод.
- Не прилетів?
- Ше нє.
- А їм на то шо?
- А їм Бен Гуріон каже – я не хочу, шоб бабло пропало.
- А вони йому шо?
- Обізвали підарасом і пішли до себе на район.
Увійшла Надія з роздутими губами:
- Мальчікі как я вам?
- Ахуєть как круто...