Куртуазний маньєріст Андрій Іванович крав гроші, рубав дерева і косив з корінням траву. Не знаєш, що то таке куртуазний маньєріст? Це манєрний підарас – нічого аж такого особливого. Андрій івановіч уявляв себе людиною вузького кола і леді-боєм...

Насправді? Насправді – швидко старіючий злодій і пєдєраст.

Навіщо рубав і косив? Була війна і підари хотіли запускати хімічєскоє оружіє. Ну, то та зелень могла забрати на себе значну частину тої отрути. Підари так не хотіли.

Що таке вузьке коло? Іван Франко колись казав – половину галичан люблю понад усе на світі, а половину ненавиджу більше за все на світі. Вузьке коло – це передова частина тих, котрих Франко ненавидів. Тобто неадекватних западенських комуністів.

Андрій Івановіч набрав куртуазного кар'єріста Наташу Вовкуна. Але передумав і збив виклик. Куртуазний карєріст Наташа відзвонив, але теж передумав і теж збив. Натомість набрав артіста балєту, котрому вузькі лосіни заважали вийти на сцену....

Десь там летіло на Харків, а українцям Харкова приходили погрозливі смс-ки. Злодій і підарас товаріщ портнов такі встиг переправити списки куда надо...

Протолапідарним маньєрістам на то все було щиро pohui. Вони косили бабло...

Небінарна екологиня Слаткова Сара-Антон Рахілєвна такі попсула залишки водойм і була з того щаслива. Зкомуніздила трохи дєніх, ще раз пропетляла від тюрми, ну і участкі під забудову житла для запланованих переселенців з Азії були вже майже готові – вона справилася. Її душа співала. Харашо, всьо будіт харашо – з залишеного екологинею на балконі китайського смартфона лунав голос постарівшого пєдєраста Вєрки-Андрєя.

В мене є проект – писала під той музичний супровід Антон Рахілєвна – ми пустимо вулицею воду в ветеринарний ставок. Потім подумала і дописала – жодне дерево при цьому не постраждає...

Посполиті їй звісно не вірили. А тому і собі пиляли дерева китайськими мотомотиками. Їм на голови прилітало, зпродуковане в китаю, нахімічене залізо. Час від часу вони відкладали мотомотики і бігли в мережу бакланити тупих піндосів на день їх незалежності. Мабуть хотіли щоб прилітало ще більше. Їм, мабуть подобалось коли прилітає – можна страждати аргументовано, а не безпідставно. Небінарний пропагандіст Аркадій Шойговіч Бабчєно вів постопилитих на тупих піндосів – акі князь Яріло Пламєнний. Небінарний Шарій йому люто заздрив і носив фіалки на могилу небінарного Бузини...

Небінарна політикиня Сара-Моісєй Рєутова-Помпадур строїла ООН:

Ви, Європа – дали світові Гітлєра і погроми, а ми Філософа Спінозу і тридцять два відсотки нобелівських лауреатів...

Ну, так – подумав представник Родезії Ян Сміт – а ще ви прикомуніздили прем'єр-міністра Іцхака Рабина. Ну, бо був в сантиметрах від, того щоб далі був мир. Натомість присунули фанатика натаньяху – ну, бо який хаос без війни? А ще ви своїм релігійним фанатизмом поламали світ, в котрому я жив. А ще створили гетто для семітів палестинців в секторі Газа. Тобто створили і геноцид і антисемітизм одночасно. А Філософу Спінозі заборонили називати себе іудеєм. І тому він змінив ім'я Барух на Бенедикт. І чому лише тридцять два відсотки? Приватизований нобелівський комітет міг би давати й стовідсотковий результат. Хуйня в тому, що після приватизації та премія втратила пафос? Ну так – це було прогнозовано. Як і з приватизованим Оскаром. Нагороджувати ним якогось Баруха все ще можна, а цікавість зникла, як роса на сонці. Випарувалась...

А небінарна Сара–Моісєй хотіла Бейлісу і танцювати. Танєц ірландскіх матросов. Чічьотку тобто. Десь може на якому Євробаченні, чи на днях Азії в Пєтропавловске-Камчатском. Хотіла, але не вміла...

Наркотікі, то зло..