Пам'ятаю, що про післявоєнну історію ссср'у обіцяв – просто ще довоєнну не закінчив.

Як це не смішно, але осиковим кілком недоімперії стали тьолкі в Rimini.. За допомогою кіно, якого так прагнув той нєкто „лєнін“, тьолкі проникли на територію есисеру. Проникли – відразу в голови. Як контрольний постріл з „Маузера“.. Знав би той „лєнін“, що те, чого він так прагнув, знищить те, чого він прагнув ще більше. Але це, як дві біди нєдоросії – дураки і дороги. Парадокс – де перша біда постійно ремонтує другу. Знав би то той „лєнін“ – то розстріляв би всіх кіномеханіків „настоящім образом“. Але він не знав...

Тобто – жили собі комуністи жили, їли сало з цибулею, лічили геморой в „спєцсанаторіях“ Анапи – і тут те кіно – „как важнєйшєє із іскусств“...

Все. Їх світ перевернувся. Червоне жіноцтво в байкових панталонах, і зіркою на лобі – рімінійському жіноцтву в бікіні, змагання на тому конкурсі краси програло вщент.. Навіть з „Маузером“ за поясом програло... Недоімперія здихла.

Ну, так – залишились нащадки. З партійним квитком кпсс на антресолі, дєдушковою будьонівкою під диваном і кривим заржавілим рєвОльвєром в ящику на балконі.

Прочитавши на фійсбуку текст про червоне жіноцтво – шо ты плітёшь... – написала мені якась баба з Ізраїлю в коментах – у нас, в СССР, былі лучшіє в мірє портныє...

Я їй там же порадив загуглити – „хрущов в кукурудзі“. І – якщо головний комуніст вашого есисеру виглядав саме так, то какіє портниє тоді були у Вас..? У тих, що рангом паніжє...

Щоб тобі до гугли не ходити:

Той, так званий, „лєнін“ неодноразово наголошував, що „важнєйшім із іскуств для нас являєтся кіно...“ Імперія була малописьменна, а коммі пробували тримати владу за рахунок масованої пропаганди. Кіно вони бачили, як інструмент. Театр теж – якшошо...

Комуністи казали про себе – „і коміссары в пыльных шлємах...“ Старі блатні /не сталінські/ казали про них – „чєкіст с крівим рєвОльвєром“ /наголос на першому о/.

„Гулаг“ – абревіатура від „Главноє Управлєніє Лагєрєй“ – найстрашніше, що придумала секта комуністів. Портал на той світ в особо ізвращьонной формє...

Ще один парадокс, але вбиваючи в тім есисеру будь яке прагнення до свободи, комуністи підсвідомо потягнулися до свободи за кордоном. Рабів завжди тягне до вільних людей. Вони їх ненавидять, але їх до них тягне. А ще в так званих „рассєян“ якась шалена тяга до того, щоб їх визнали за нормальних. А от – коли б ще і за елітних...

Під час другого Майдану до Києва приїхала група послів від EU – мали зустріч з „бригадою“ януковіча. Згадав? Ну, тоді згадай, як перед ними прогнулася в кніксені з запопадливою посмішкою, так звана єлєна лукаш. Як лєва попрошайка – ми теж еліта, як і ви... признайте нас... А ті не признали. Просто подивились, як на лєву попрошайку – тобто вловили її суть сєрьмяжную. Для неї це було гірше, ніж якби батогом оперезали – і це було видно. Тобто, ні хрєна не актриса – не змогла втримати емоцію. Тобто комуняка, воно і є комуняка...

Може хочеш, як та баба з Ізраелю, присунути про найкращі ракєти і балєт?

Давай – розкажу про ракєти....

„руzкая єврєйка із Кокчєтау“ – Катєріна Орестівна Абрамова-Шнєєрзон сиділа „у сєбя на кухнє“ в передмісті Дрездена. Звідкілясь їй в голову залетіла велика розчепірена думка і вона почала її думати – „эх какую страну просралі... в космос же ж лєталі..“. Потім позіхнула і задрімала. Так – отак сидячи на табуреті і спершись ліктями на підвіконник.

Поки „фрау“ Абрамова-Шнєєрзон дрімає, розкажу тобі про есисерний космос. Просранная страна дійсно запустила в космос пару десятків своїх сограждан. На пса то було треба? Питання досі відкрите. Як то все виглядало? Розкажу на прикладі двох пацанів. Один з них навіть з есисерного звіздальота за двері вийшов. Як і навіщо вийшов? Ну – на шнурку прив'язаний і в скафандрі. Навіщо? Кажу ж – питання досі відкрите. І взагалі – тут не про те, як і навіщо виходив, тут про те, як їх на землю спускали з того космосу. Звіздальот, як і прогнозувалось, впав десь в тайзі. Космонавти бєляєв і лєонов почали запускати сигнал 'sos'. Тіпа – знайдіть нас вже в конце концов. В кремлю їх крікі о помощі чули, але звідки саме кричать не розуміли. Тому „спасатєлі“ просто літали над тайгою на гелікоптерах і дивилися – то в біноклю, то на „заправлєни в планшети космічєскіє карти“. Але, як не дивилися – ніде нема... Пропали, як пьйос Барбос на ярмарку. Разом з космічним лайнєром пропали в араґу пєґу... Нєту – і всьо...

А пацанів, тим часом, в промерзлій тайзі крило. Пацани дуже хотіли на ручки, або хоч яким есисерним „коньяком“ назвіздошитися. А їх ніхто не знаходив. Потім німці зловили їх 'sos' і передали керівництву нєдоросії координати заглохлого лайнєра.

Главний гінєрал віддав наказ – поки ми наженем лохів, прорубаєм просіку і проведем узкоколєйку, то беріть і кидайте їм з гелікоптерів теплі шмоткі і коньяк... Але, знов так си стало, що чуваки „приземлилися“ посеред дерев. Їм почали скидати зверху теплі шмотки і пляшки з „коньяком“. Шмотки зависали на деревах, а „коньяк“, чомусь в скляних пляшках, розбивався на очах „героїв космосу“ об мерзлу землю. „Герої космосу“ псіхували, показували гелікоптерам знизу факи, підстрибували від бажання, котре ніяк не хотіло збуватися і посилали всіх і один одного нахуй.

Лохи узкоколєйку вели – шо коні педальні, але так, як „коньяк“ їм було не по масті, то позамерзали. Десь там їх і закопали...

Протів фарту лоховского нєт прійома с космодрома – залетіла в голову Катєрінє Орестівні наступна думка і вона на деякий час прокинулась...

Поки „фрау“ Катєріна бездумно дивиться в вікно, розкажу тобі ще окремо про лєонова. Ніхто так і не зрозумів навіщо, але його випхали зі звіздальота у відкритий космос. Щоб си часом не загубив в процесі, то прив'язали шнурком і випхали в люк. А вже назад він ледве заліз. Ну, бо його есисерний „скафандр“ дуже роздуло там „надворі“ і назад в люк він не пролазив. Тягнули його в люк за той шнурок – аж піт заливав їм невиспані очі... Дебіли досить легко створюють собі проблеми – нє?..

Чи було щось нормального в тому, так званому, есисеру? Так. Були люди. Люди, котрі його розвалили. Всі решта були долбойоби. Все решта було те, що долбойоби накреативили. В сто перший раз:

„Автомат калашнікова“ створив полонений Hugo Schmeisser – ось такий конфуз.

„Доброє совєтскоє кіно“ створили ті, що совок ненавиділи – читай їхні спогади. Ті, що есисер любили, створили – „ленін в дєкабрє“, „лєнін в январє“, „лєнін на путіловском заводє“... Тут той момент, коли краще побачити те „кіно“, ніж про нього прочитати. Але – обережно. Від перегляду можлива деліріум тременс..

„Вєлікій совєтскій балєт“ створили ті, що при першій можливості з есисеру чухнули на Захід. Читай і їхні спогади.

Що там ще залишилось..? „Вкусний совєтскій пломбір“? Продали трохи золота і купили американське обладнання разом з рецептом. Те саме з майонезом. Те саме з „вкуснимі совєтскімі булочкамі“. Поламалося обладнання – скінчився пломбір.

Чи хочеш може ще про „велікую побєду“ розказати? Про „свєтлую пам'ять гєроєв“ нагадати? Не варто – почуєш те, що чули „пілоти“ гелікоптерів від „космонавта“ лєонова.

Не маєш чим зайнятися, то поцікався – на чиїх машинах ті „герої“ воювати їхали, хто їх „кращий в світі танк“ зробив. І скільки „свого“ народу вони зарили в сиру землю...

Космос і балєт, то цікаво, безумовно, але ми зараз все ще про період до початку другої світової війни. По правді сказати – в той довоєнний період илітні комуністи довго не жили. Їх тоді накривало конкретно і вони валили „своїх“ направо і налєво. Чуть шо, пох за шо, але – расстрєл на мєстє і хороніть на красную площадь...

Як то виглядало? Розуміючи, що кількість вождів на гектар поля не повинна перевищувати одного, „сталін“ швиденько втруїв „лєніна“, відразу за ним перетлумив всіх його „соратніків“, зробив з них почесний цвинтар на центрі москви і почав ізгалятся в управлєнії страной. В повітрі все ще літали іскри та ідеї недавньої хабад-революції, тому – пам'ятаючи, як самі захоплювали владу, „сталін“ спочатку знищував все, що могло відкинути його від неї на маргінес. Ну, а потім, то вже не зміг зупинитися і нищив посполитих мільйонами. Був там тоді один шлємазл – звали його нафталій ароновіч фрєнкєль. Ну, то він підрозказав ґєноху ґіршовічу яґОді, як йому дуже шкода, що в лагєрях надаремно пропадає така кількість біоматеріалу, на якому можна непоганий ґешефт робити. Ґєнох ґіршовіч бігом побіг до „сталіна“ і переказав ту ідею, як свою. „Сталін“ ґєноха ґіршовіча, про всяк випадок, звичайно ж, що розстріляв, але слова його не забув. А разом з „товаріщамі“ створили, так званий „гулаг“.

Ні – яґОда, то не від слова ягода. Думаю, що скорше – похідне від єґудім. Але спеціально не цікавився, тому не наполягаю.

„Гулаг“ – то був ґешефт помпезно-грандіозний. Безплатних рабів море – знищуй, вже аж не хочу. Але. „Гулагом“ треба було керувати, „гулаг“ треба було охороняти, про настрої насельників „гулагу“ теж непогано було б знати... Потрібна була структура. Апологетів настоянки глоду та потенційних заколотників „сталін“ поставив на охорону тих конц-таборів. В тайгу і тундру – подалі від кремля. А для подвійного контролю присунув ще й кримінал „на службу государству“. Тут він обійшовся вже своїм розумом – ну, бо сам був з гопніків, то мав уяву, що і як. Щоб тримати табірний піпл в покорі, „сталін“ впровадив схему організованого криміналітету зі спеціальним кодексом поведінки. Там була своя ієрархія, зкреативлена – прям в кабінетах кремля. Створити це „сталіну“ вдалося і по сьогоднішній день більшість „блатних“ мають в закапелку ксіву агєнта вчк... нквд... огпу... кгб... фсб... – ну ти пойняв.

Бабло побєждаєт зло – придумала собі слоган „ыліта“ і затанцювала... Але – щоб еті підараси не почали забагато про себе розуміти, нєкто „сталін“, час від часу, иліту проріджував. Мову цього танцю нєкто „сталін“ розумів без перекладача. Колись, ще на дорогах Кавказу, один каторжанін поділився з ним ідіомою: пусть лох говоріт – сам сєбя накажєт... Малося на увазі – хоче людина хвалити себе, не заважайте їй, будемо мати потім за що її вальнути... „Сталін“ видав кєнтам цю думку за свою – сказав і аж в дзеркало на себе подивився – який я розумний в натурє...

Кєнти все розуміли і бачили чим пахне. Як все закінчиться теж здогадувалися. Але – раз вже, замість звичного ґешефту, надягнули шкірянки з „Маузерами“ і зайнялися ґешефтом дещо незвичним, то вирішили, що воно того варте. Ну, бо – бєй своіх, чтоб чужіє боялісь – це і базіс, і надстройка секти.

Хто не ризикує, той не п'є шампанського – казали поцани, закусуючи цибулею самогонку. Потім підтягнули до себе „продавців опіуму для народу“ – комуністичну „церкву“ московського матріпархату, назвали все це – коммунистічєская партія советского союза і пошла плясать дєрєвня далі...

Пріхвостні секти, ще під фінал есисери, погнали пургу про репресії 37го року. То була справді цікава ситуація. До того року комуністи вже знищили локальних аборигенів нємєряними мільйонами. Але в тому 37му, „сталін“ подумав, що він тепер вже і сам мафусаїл, і що не знесе його від влади тепер вже ніщо. От – щоб тільки секта, якого нового карла радека не придумала...

Подумавши так – нєкто „сталін“ взявся за секту. Тобто – зробив хід на випередження. Тобто – рвав совєтскіх єврєєв, як дурний газету. Той його хід був потужно потужним, бо відновилися вони при владі, аж при, так званому, брєжнєві.

The Theatre of the Absurd

НЄДОРОСІЯ...

Січень, 2020.