Живучи в селі, кождий знає і свято соблюдає правило гонору перед сусідскими селами. Чос так заведено зпоконвіків, шо між селами всігда відбуваєси сорівнованіє. По всьому: по надойях од корів, по виходу корців з круга, по колічєству храмових, по крутості вісілля і навід по якости сперми, відмастурбованої за опрідільонний проміжок часу.

Когди пару сіл територально рядом розташовані – всігда така конкуренція відбуваєси. Хош-нехош з покоління в покоління гєнєтічєски передаєси чуйство ненависті і обіди мєжду жителям сусідских сіл. Пацик, йкий женивси на дівці з сусідского села, і щий посмів переїхати туди жити в прийми навсігда став руконепожимаємий, а родина по пйєте коліно підвергалась анафемі і нійєдин більчє до них на клаку не йшов.

А щас – бінго! Децентралізація! Вод йяк побороти віками усталені порєдки і заставити хлопаків більчє не устраювати регулярний забіг з штахетником по діскотєці? Йяк переконати участкового (ой, поліцейского) ходити маковиння шукати в сусідскому городі?

І самий главний вопрос – йяк оцінювати скорость сперматозоїдів між пациками одної громади?