Відбувси сигодни крайній виконком цего составу сільради. Я всьо дивувавси чьо сєкрєтарша, когди звонила, кликала аж на пйєту годину… як чуйствував – добре шо козу і курей завів до кучі і їсти дав наперед. А оказуєси, пригласили би уважити і сотку мекнути за «плідну співпрацю».

Ну шо сказати… файно шо уважают старість і декогди навід прислуховувалиси до моїх порад. Були моменти, когди насміхалиси з моїх слів, но час все таки розставив всьо на свої місца.
Чуйка є в мене, шо фист кардінально нічьо в сільраді не зміниси, но мо хот пару дуремарів відпаде.
З одної сторони добре, шо я теї громадскої роботи збувси, но з іньчьої – троха відий скучатиму за тими клоунами.
Но гай нічьо. Придумаєм шос нове – мона буде створити центр координації і співпраці між южноафриканским посілєнієм папуасів і моїм сусідом. Ну а шо! Тра і папуасам йкес развлічєніє давати…
Як то кажеси: хто вже змок – той води не боїтси.